От і настав цей день. Все почалося з 16.00. Перед грою з Севастополем полтавчани зібралися біля Білої альтанки на марш. Прийшло більше 200 чоловік.
Неймовірна атмосфера просто радувала око. Перехожі з різними емоціями спостерігали за розвитком подій. Злагоджена хода, гучні заряди, яскраві вогні піротехніки – все це не могло не подобатися. Люди виконували всі забаганки фанатів, молодята цілувалися, дівчата роздягалися.
Біля сектору моє коло знайомих збільшилося гарними і веселими хлопцями. Вони розповідали цікаві історії, сміялися з 13-ти річних “хуліганів”, які підходили…..
В зв’язку з непогодою на секторі були лише вірні, справжні фанати, яких налічувалося близько 100 чоловік. Я вперше потрапила на 22 сектор, спочатку було відчуття легкого страху, адже навкруги було багато незнайомих тобі облич і ти не знаєш чого від цих людей очікувати. Але все швидко минуло і шалений адреналін наповнив мене з середини.
Під час гри дощ щохвилини посилювався, а шиза ставала ще гучнішою. Мокрі з голови до ніг хлопці та дівчата що є сили підтримували команду.  Сама ж гра почалася чудово. Міщенко Олег забив перший гол в матчі, але потім рахунок змінився не на нашу користь. Незарахований гол обурив всіх, але Громов зміг виправити ситуацію. Завершилася зустріч Ворскли та Севастополя нічиєю.
Зараз я розумію, що моє шалене життя, наповнене яскравих моментів тільки почалося.
Підтримуйте команду, не сидіть вдома!