Шістнадцять років – мало чи багато? Риторичне питання. У людини шістнадцять – це пора вибору. Шкільні роки позаду, а попереду освоєння професії з якою, можливо, буде пов’язане все життя. Шіснадцять років організації – вже про щось говорять. За цей час вона чогось досягла, її знають та поважають.

Знають та поважають і таку організацію, точніше фан-бригаду як “VOLONTAIRE”, яка зібралася 17 листопада відсвяткувати своє шіснадцятиріччя. Зібралися, правда, в мінімальному складі, адже хлопцям вже не ті шіснадцять, але душоею всі залишаються молоді.

Рюкзак, Амбал, Студент, Туфель, Гоша, пізніше під’їхав і легендарний Іванич він же Трутень. Скільки було радості в очах отих хлопців, які в середині 90-х накатали тисячі кілометрів підтримуючи улюблену команду – полтавську “Ворсклу”. Катали по всій Україні. Виїджали не тільки з Полтави, а із міст в яких перебували на той момент. Вершиною ж був матч групового етапу Ліги Європи минулого року “Ганновер” – “Ворскла”, який пробив Пузирь. Так що “VOLONTAIRE” можуть похвастатися і євровиїздом.

Почалося все зі зборів біля одного із супермаркетів міста. Як в молоді роки почали вагатися скільки нам потрібно щоб відсвяткувати. Визначившись, пішли до лазні, яку замовили зазделегідь. Там під гарячий пар та “солєніє” і відбувалося святкування та фотосесія. Скільки спогадів, скільки радісних моментів, наче й не було цих шістнадцяти років. Та все-одно когось не вистачало. Рюкзак зміг видзвонити Іванича який залюбки прийняв запрошення. Після лазні довго чекали таксі та всеж змогли дістатися Турбіни, де зіграли в боулінг. Переможцем міні-турніру став Рюкзак. Але як вони грали, всі на розах старого зразка, ті що замовляли в Санкт-Перербурзі, підказуючи, підбадьорюючи один одного. На них всі звертали увагу, та хлопцям було все одно. Вони як і раніше один за всіх та всі за одного!

Так скінчився вечір, скінчилася доба. Та ніколи не скінчиться любов отих хлопців до улюбленої команди, яку підтримували не тільки в дні перемог, але залишалися з нею і в моменти поразок.