Жіноча Суперліга України з волейболу, незважаючи на гучну назву, по своїй суті є напівпрофесійною лігою. У деяких команд періодично виникають проблеми з фінансуванням, які героїчно вирішуються, а команди продовжують грати приносячи, чи то задоволення своїм нечисленним прихильникам, чи то за інерцією. Саме такою командою є Фаворит Київ.

   Господарі поля до звітної гри займали останню позицію в турнірній таблиці, гості були трохи вище. Отже, можна було спрогнозувати більш-менш рівний перебіг подій на майданчику. Гра відбувалась в університетській будівлі, що знаходиться поряд зі стадіоном Олімпійським. Раніше мені не доводилось бувати в цьому залі. Цей факт з поміж інших підігрівав мій інтерес до відвідин гри.

   Я зайшов у зал коли ще дівчата розігрівались. Оглянувши все довкола, присів на трибуну. На вскидку на балконі знаходиться близько 300 пластикових сідінь, які розташовуються в чотири ряди вздовж однієї стіни. Звісно, ніякого харчування глядачам запропоновано не було, якщо не зважати на кавовий автомат, який розташовувався на вході в будівлю. Думаю, що не тільки я, а і багато людей були не проти перекусити, зважаючи на те, що гра відбувалась у будень і багато хто прийшов на нього одразу з роботи. Мною були і більш продвинуті глядачі. Якісь чоловіки запаслись нарізним батоном і іншими наїдками і сиділи втрьох періодично дістаючи фляжку, поповнюючи чарки. Парочка попереду мене смакувала чіпсами та пивом, принесеними із собою. Через якийсь час учасників змагань запросили на майданчик, зробили представлення гравців та суддів. Забігаючи наперед скажу, що головний суддя була доволі принципова та чітко судила весь матч, фіксуючи багато порушень, як то торкання сітки або подвійний дотик. Треба сказати, що браку у діях дівчат в цей вечір вистачало.

   Офіційна частина змагань, як і годиться, почалася з виконання гімну і рівняння на прапор. З першої партії ініціативою заволоділи гості, хоча зал палко підтримував місцеву команду. Вінничанки не тільки грали краще, а і виглядали потужніше фізично, я б сказав грубіше. Дівчата з київського Фавориту були молодшими за віком і тендітнішими, чим і підкупали пересічного глядача типу мене. Зал в своїй більшості притоплював за місцеву команду, коли фаворитки здобували очко, схвальні вигуки та аплодисменти ставали щоразу справедливою нагородою за вдалі дії під час гри. Емоційне забарвлення гри наростало, над майданчику також вирували щирі емоції.

   Перші дві партії виграли волейболістки Білозгар-Медуніверситет. В третій партії вінничанки перемагали 17:23 після чого київські волейболістки створили шалений камбек взявши поспіль 8 очків, скоротивши загальний рахунок по партіям. Зал вибухнув оваціями та з нетерпінням очікував чи вистачить емоційного підйому місцевим улюбленицям, щоб відігратися. Але з початком четвертої партії все стало на свої місця. Вінницькі волейболістки розізлились, та взяли своє, впевнено довівши матч до перемоги. Після матчу традиційні обміни рукостисканнями, неформальне спілкування, інтерв`ю. До речі, стрім матчу у ютуб вів представник федерації волейболу України.

   Я довго не затримувався в залі після завершення гри. Задоволений побаченим покрокував додому. Наступного дня ці ж команди провели ще один матч, на цей раз Фаворит програв 0:3.