10. 06. 09. Київ. Україна - Казахстан. by England

Дата : 22.09.2011
Надзвичайно вдалий для нас, полтавчан, сезон закінчувався матчем збірної України проти Казахстану у Києві. Рішення про проведення цієї гри саме у столиці викликало подив. Адже «читався» той факт, що навіть невеличкий стадіон «Динамо» може не заповнитися (забігаючи наперед скажу, що так воно і сталося). А починався виїзд з експресу Полтава – Київ. Враховуючи склад виїздюків: я, Остап, Фен, Худий і БМ, доволі дивно, що ніхто не спізнювався)). Кілька хлопців з КоГІ, які збиралися їхати, нажаль так і не зібралися. Таким чином збірну з Полтави пробивало лише 6 чоловік (вже на секторі було помічено Пашу-Щётку). Можна шукати багато причин такій малій чисельності виїзних, але то справа марна. Хто хотів - той поїхав. А хто не хотів – нехай заливається слюнями перед телевізором і піддрочує на кепку барбері. П’ять годин дороги промайнули доволі швидко і нічим особливим відмічені не були. Хіба що складанням плану прогулянки столицею.
Прибувши до Києва ми розділилися: я з Феном відправилися на пошуки наших «збірних» роз, а інші одразу ж направилися у гідропарк купатися. Добре, що було до кого звернутися і ми із залізничного вокзалу поїхали в потрібну сторону. Виявилося, що потрібна нам контора у зв’язку з ремонтом переїхала. Це доволі ускладнило пошуки, але з невеличкою долею фарту та інтуіції ми таки знайшли цей Гюнсел. 5 роз перекочовують у рюкзак, а інша частина партії відправляється у Полтаву. Дещо роздратовані спекою і 2.5-годинним бродінням ми з Феном теж відправляємося у Гідропарк. Дякуючи Худому, який нас зустрів, ми не кружляли серед сотень відпочиваючих на березі Дніпра. Вода була відмінна. Та й місце наші зайняли теж хороше – в тіні. Щоправда на загорання киянок топлес (яке мать і стало головною причиною вибору саме цього місця ?) ми нажаль не встигли. Підтягнулися мої київські товариші (у них все як завжди: Катя дрючить, навчання дрючить, комп рулить – нах таке треба?!). Скупнувшись ще разок, починаємо збирати речі. Їдемо на Майдан, де слідує он-лайн включення на гесту. Далі прощання з киянами і на метро до Золотих воріт. Тут зустірлися з Декстером з приводу квитків (велика подяка за них). До матчу лишалося близько 2 годин, тому вирішили до стадіо дійти пішки.
За годину до матчу починаємо проходити всередину. Незважаючи на три кордони, на сектор можна було пройти безкоштовно і пронести з собою все, що заманеться. Здивувала мала кількість людей на фанатському віражі. Якщо на матчах Динамо збиралося по 4 сектори, то цього разу наповнилося лише 2… І це враховуючи доволі велику кількість приїжджих, які складали приблизно половину активної трибуни. Гімн проспівали слабенько – незлагоджено і тихо. Та й взагалі шиза була поганенькою. Чомусь не було ні барабану, ні рупору. Також подив викликали персонажі на клубних розах ДК і КЛ… Гол, пропущений нашою збірною, дещо розворушив сектор. На вишку заліз третій споукмен – імпульсивний представник КЛ, і він таки завів фанів. Приблизно половина стала по торсу, а тут і перший гол Назаренко підоспів. Слем, пара фаєйрів та дим. Настрій покращився. У перерві на секторі роздали текст пісні «Україна». Тайм другий розпочався її виконанням, але Назар забив другий м’яч і кінець пісні потонув у слемі. Доволі жорсткому слемі, в результаті якого я опинився на стільцях, але добре те, що добре закінчується. Надалі часто співали пісні, ще раз виконали «Україну». Цього разу до кінця і вийшло досить непогано. Під кінець матчу була класна перекличка з усім стадіоном «Україна» - «Україна». Збірна довела матч до мінімальної перемоги. Після фінального свистка більшість гравців підійшли в сторону сектору і подякували фанам за підтримку, а кілька навіть закинули свої футболки на трибуну.
Під час ми познайомилися з Диким Месником, якого зацікавили наші рози. Він лисячими тропами вивів нас зі стадіо. А далі ми попрямували на Майдан. Там наш новий знайомий пригощав нас пивом і нарозповідав купу всякої всячини. Доволі швидко проскочив час до закриття метрополітену. Відправляємося на вокзал. Вже на вокзалі зустрічаємо групу хорів і херсонців, відстрелюємо від них, прощаємося з Месником. Трохи прогулялися у пошуках місця «для поїсти». В таку пізню годину працював лише мак-фак. Засинаючи таки дочекалися нашої тяги, вписка і спокійна спляча дорога додому, порушена лише криком: «КОРЖИИИИК, ТИ дЕЕЕЕЕЕЕЕЕ?» - виявилося хлопці з Лубен теж поверталися додому цим потягом.
Ось так закінчився цей футбольний рік. Попереду лишався тільки захист дипломної роботи…
England
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі