10.10.2009 Дніпропетровськ. Україна - Англія

Дата : 22.09.2011
Обставини склалися так, що матч проти Англії ставав вирішальним для нашої збірної (у позитивному результаті в Андоррі ніхто не сумнівається). Або пан, або пропав. Єдиним шансом була перемога над родоначальниками. Для них же результат матчу не мав ніякого турнірного значення: бритіші вже в ПАР. Залишалася лише англійська честь і гордість. От саме їх і мали здолати наші хлопці.
Драматургія передумов матчу та, звісно, ім’я суперника створили шалений ажіотаж. На стадіон прагнули потрапити всі кому не лінь. Впевнений, що дуже багато відвідувачів матчу Україна – Англія на звичайні ігри того ж внутрішнього чемпіонату не приходили жодного разу. Всі дяді на дорогих машинах і їхні тьоті, куми, свати, брати йшли на футбол заради тусовки. Тому у великої кількості фанатів не було можливості придбати квитки. Звісно на такій ситуації намагалися нажитися бариги. В день матчу квитки номіналом 150 грн «штовхалися» за 1000. Звісно така наглість в деяких випадках призводила до опи*дюлювання найхитрожопіших. Але українці не були б собою, якби таки не пройшли всередину: по одному квитку проходило по 2-3 осіб, за невеличку мзду пропускали взагалі без квитка. Вся вище написана інфа є неперевіреною і взята з інтернет-форумів.
Чим ближче матч, тим більше і більше людей коло стадіо. Купки британців то тут, то там виникали серед натовпу. Загалом настроєні вони були дружелюбно і легко йшли на контакт. Та ось до стартового свистка лишається 1,5 години і ми прямуємо всередину. Шмон на вході практично нульовий. На 9 і 10 фан-секторах вже доволі багато люду. Одразу ж виникла не дуже ясна ситуація з банерами: деякі вже висять, новоприбувших просять зачекати. В результаті довелося вішати нашу ПОЛТАВУ доволі далеко від основних подій. Географія міст мабуть найширша за цей відбірний цикл: Полтава, Донецьк, Одеса, Дніпро, Київ, Львів, Сімфер, Нікополь, Черкаси, Запоріжжя, Львів, Бердичів, легендарна Боярка ? і тд. Діапазон відвідувачів фан-секторів доволі широкий: від дідусів і батьків з дітьми до фанатів-є*анатів. Але більшість складали все ж близькі до фанатизму люди, тому можна було сміливо сподіватися на добрячу підтримку. Полтавчан було близько 50-60 чоловік (мабуть наймасовіший виїзд на збірну). Команди шикуються. Над сектором розгортається полотно із зображенням малого державного герба. Лунає гімн гостей, яких було приблизно 1,5 - 2 тисячі. Виконало вони його дуже і дуже пристойно. Гімн України співав без перебільшень весь стадіон. Одна з центральних трибун на пару хвилин стала великим синьо-жовтим прапором, викладеним з модулів. Споукмен з Луганська встиг дати лише кілька коротких зарядів. Спалахують фаєри і вроцлави. Починається бомбардування ними штрафного майданчика англійців. Суддя на кілька хвилин зупиняє гру. Після того як все потушено матч поновлюється. Звук на коротких зарядах можна назвати дуже добрим, а от на піснях він помітно погіршувався через елементарне незнання більшістю фанів текстів. Проходить з десяток хвилин і після кошмарної помилки Фердінанда Міля заробляє пенальті і червону картку для кіпера гостей. Біля м’яча Шева. Удар…гол…х*й…штанга. У декого нерви не витримують і знову піротехніка летить у воротарський майданчик Джеймса. Перевагу в одного гравця наші футболісти доволі швидко реалізували. Назаренко після відскоку б’є з лівої, хтось із захисників англійців підставляє голову і м’яч залітає у ворота. На трибунах шалена радість. Знову піро, щоправда цього разу без жбурляння в бік поля. Споукмен заводить перекличку Слава Україні! – Героям слава! Вона відзвучала дуже потужно. Класно йшли просто хлопки у долоні. На полі ж Мілевський з льоту стріляє у штангу. Ще по першому тайму необхідно відмітити надзвичайну тісняву: на одному місці подекуди стояло по троє людей… Перед другим таймом над сектором розгорнули ще одне велике полотно із написом «На коліна перед Україною!», яке доволі вдало було підсвічене стробоскопом. Як і в першому таймі класно звучать короткі заряди. Була й невдала спроба нової переклички «Вперед, Україна!» Гості пару разів дуже потужно затягли свої пісні та «Інгланд три хлопки». В свою чергу на трибуні господарів прозвучав «Фак ю Інгленд». На полі ж гості дещо притисли наших футболістів, але до реальних нагод справа не доходила. А ми могли забити принаймні тричі. Спочатку Джеймс потягнув дальній постріл Ракицького у дев’ятку. Далі ледь не стався автогол Джонсона і Фердінанда. І насамкінець Ярмоленко вискочив сам на сам, але так і не пробив кіпера англійців. Йдуть останні хвилини гри. На секторі починається майже 10-хвилинний нон-стоп «Україна, оле-оле-оле». І от саме в цей момент нас міг поховати Руні. Але на щастя він промазав. Все, фінальний свисток, радість, гімн, оплески футболістів, кілька фаєрів. На шляху до плей-офф лише Андорра!

Фотоматеріали взяті з і-нету.
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі