Fast Food. Павел Тетерский.
WHITE WOLVES HOOLIGANS. Пятый.
Взлом массовой культуры. Неизвестный.
Год 2003. WHITE WOLVES Год работы-борьбы. Пятый.
Дружба народов. Павел Тетерский.
Тебя с детства растили на убой… Combat18.

10 думок навколо матчу Легія - Лех

Дата : 14.06.2015
Автор : Остап
10 думок навколо матчу Легія - Лех

 Рано чи пізно кожен з нас, фанатів Ворскли, приходить до думки, що супорт на рідній трибуні можна покращити. Починаються пошуки способів досягнення мети, роздуми, консультації з однодумцями, переглядання кращих світових прикладів вигляду трибун на фотографіях в інтернеті або перегляд відео шизи. Дивлячись на зображення в інтернеті легко оцінити візуальний ефект від побаченого але неможливо дізнатись як досягнутий такий ефект. Для того щоб відчути атмосферу великого протистояння та з середини побачити як насправді утворюється гарна картинка я рушив до Польщі, де потрапив на гру давніх ворогів: варшавської Легії та познаньського Леху. Спробую провести деякі паралелі між побаченим у Варшаві та тим, що часто доводиться бачити і чути з уст наших фанатів.

 1. Біла трибуна. У варшавської Легії реально біла трибуна! При чому не тільки фанатська тераса за воротами, а весь стадіон на 88% вдягнений в біле. На стадіон я їхав на метро, а далі йшов з кілометр пішки. Вже в метрополітені були помітні білі плями людей які цілеспрямовано рухались в один бік. Коли я вийшов на вулицю, потік білих футболок значно збільшився, а на підступах до стадіону він перетворився в єдиний суцільний потік, що виніс мене прямо до стадіону. По дорозі до арени я встиг роздивитись одяг як простих вболівальників, так і фанатів. Більшість були у одязі, що прославляв великий клуб Легія. Вже біля стадіону я побачив як фірмовий клубний магазин з великим вибором різноманітного стаффу, так і спеціальний магазин для кібіців. Потрапивши в чашу стадіону око радували рідні білі кольори, що переважали будь які інші на кожній із трибун окрім гостьової. Гостьова трибуна була повністю синя, під стать форми гостьової команди. При чому під час перебування на матчі я жодного разу не помітив якогось дрес контролю на входу на сектори або стадіон, а також пресингу в бік людей, що не були одягнуті «по формі». Отже, відмічаю високу свідомість фанатської і вболівальницької публіки у Польщі. Бажання бути ближче до команди сформоване в кожній людині та йде з середини, а не з під палки. Тут же пригадались «совкові» мітинги в Україні на які зганяють бюджетників, видають їм футболки та прапорці, що надруковані за державний кошт. А після закінчення мітингу всі мають здати футболки профоргу та обов'язково ногами пройтись по тим же прапорцям, що рясно застеляють асфальтове покриття під ногами перед тим як поїхати на смітник.

 2. Дівчата на фанатському секторі. З давніх давен заведено, що футбол чоловіча гра. Це аксіома і найближчі років 100 ніхто не зможе змінити цей тезис. Але тим не менше, майже на кожному стадіоні під час футбольних матчів можна побачити жінок. Ні Варшава ні Полтава не є виключенням в цьому. На стадіоні Легії, в тому числі і на фанатському віражі, було безліч дівчат. Більшість з них стояли поряд з чоловіками, подекуди траплялись окремі невеликі групи дівчат які на рівні зі всіма підтримували свою команду. Хочу відмітити, що придбати квитка на фанатську частину стадіону не так просто (про це піде мова нижче), отже поляки свідомо допускають присутність дівчат фанатів. І дійсно, чим дівчина, що палко підтримує свою команду гірша чим спортивної статури юнак, який стоїть склавши руки на грудях!?

 3. Діти на фанатському секторі. Діти з батьками, а також самостійні невеликі групки школярів середніх класів були помічені мною на фанатських секторах стадіона Войська Польського. При чому з батьками за руку на секторі стояли не лише хлопчики, але й дівчатка. Звісно діти розташовувались на крайніх секторах трибуни, але їх було доволі багато. Вважаю чудовою практикою, що батьки привчають до активної підтримки дітей змалку. Звісно, що краще заповнити порожні місця на секторах стадіону дітьми та підлітками і виховати їх в найкращих фанатських традиціях улюбленого Клубу, ніж закрити змалку для них доступ до активної частини відсрочивши час їхнього повноцінного влиття в фанатське середовище, а то й зовсім відбивши охоту до походу на стадіон.

 4. Звук. Часто-густо доводиться чути, що якість текстів, що використовуються в зарядах низька, або ж старі заряди і їх не цікаво виконувати на повну катушку або й навіть неможливо. Звісно, такі тлумачення то вигадки і самовиправдання. Легіоністи спростовують ці всі тези заряджаючи гучно, довго, а подекуди нон-стопом дуже прості і навіть примітивні заряди. До того ж в них дуже обмежений репертуар. На відео можна в цьому переконатись. Але від того звук не страждає. Навпаки. Прості і постійні заряди відточуються до такої міри, що звучать потужно на одному диханні. Перебуваючи на трибуні я лічені рази чув свисток арбітра, бо його постійно глушили трибуни. Думаю, що іноді і у футболістів на полі бувають проблеми з тим, щоб почути свисток рефері гри.

 5. Погана гра команди – немає підтримки. Ще одна популярна відмазка типового ворсклянина. Матч на якому у був складався таким чином, що команда гостей мала ігрову перевагу і забила 2 м’яча, але на рівень підтримки команди це ніяк не вплинуло. Навпаки, після першого пропущеного легіоністи додали в гучності, тим самим даючи зрозуміти своїм футболістам, що в них вірять. Весь наступний час господарі не зупинялись ні на хвилину, а після програної гри подякували своїм футболістам за матч не зважаючи на те, що після гостьової перемоги Лех обігнав Легію і вийшов на перше місце в турнірній таблиці польської екстракласи.

 6. У меншості немає сенсу шизіти. Фанати познанського Леху приїхали на виїзд на спецпотягах у пристойній кількості. Їх було декілька сотень. Але звісно їх повністю синя грядка проти багатотисячної армії варшавських вболівальників виглядала малою. Незважаючи на це вони шизіли всю гру, використовували декілька великих прапорів, після голів частина сектору ставала по торсу. Гостей було добре чути коли Лех забивав м’ячі і весь стадіон притихав. Як винагорода за підтримку хлопці повезли додому важливу перемогу, частина якої належить кожному з присутніх в той день на гостьовому секторі.

 7. Споукмен. Часто буваючи на українських стадіонах доводилося бачити різних людей, що виконували роль лідера трибуни. Переважна більшість з них схожа на шкільну вчительку під час уроку співів. Називає рядки якогось заряду, а інші просто повторюють за ним. Або ж просто вмикає Дартаньяна і розповідає яке лайно навколо нього сьогодні зібралось. Є звісно і більш яскраві приклади серед українських капо, до прикладу харизматичний споукмен одеського Чорноморця, але то радше виключення. Як на мене головна функція заводящого це надихати фанатську трибуну. Своїм прикладом, влучним словом, ділитись своїм драйвом та позитивною енергетикою. На звітному матчі широковідомий капо Легії Старух вміло управляв великою трибуною, щоправда використовуючи при цьому мікрофон. Звісно, нерадиві фанати можуть і отримують наганяй від лідера трибуни за лінощі, але в цілому свою роль на капітанському містку  споукмен виконує відмінно. Фнатська трибуна виглядала єдиним організмом як візуально, так і в звучанні.

 8. Ціни на квитки. Найдешевший квиток на заворотню трибуну на домашній матч Легії коштує 300 грн. Для того, щоб мати можливість його придбати необхідно мати картку кібіца по якій придбання квитка стає дещо доступнішим. Щоб мати можливість спостерігати матч з однієї з центральних трибун необхідно викласти від 400 гривень. Як і годиться існують різні клубні програми які приваблюють глядачів на стадіон. Незважаючи на високі ціни на квитки на ігри Легії збирається майже повний стадіон. Після цього ниття деяких полтавців з приводу дороговизни квитка за 10 гривень визивають посмішку. Той хто думає, що поляки міліонери і для них подібні ціни на квитки копійки, той помиляється. Вони в середньому мають не набагато тугіший гаманець, ніж українці. Але любов до рідної команди не вимірюється в грошах, тому стадіон не лишається пустим навіть при таких цінах на право побачити гру своєї команди наживо. Що не порадувало так це те, що як і в нас, перед початком матчу до кас вишиковується величезна черга, деякі люди не потрапляють на стадіон до стартового свистка.

 9. Матючча на стадіоні. Часто доводиться чути від молодих батьків, що вони не наважуються ходити на стадіон зі своєю дитиною, бо там матюкаються і мовляв дитину поганому вчить стадіон. Ця теза буде справедливою для тих батьків які перекладають виховання своїх чад на стадіонну публіку. На стадіоні Легії безліч дітей з батьками. Починаючи від грудничків у колясках і закінчуючи дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку. В зв’язку з тим, що в одній із польських нижчих ліг на тижні поліція під час футбольного матчу застрелила фаната на стадіоні була влаштована десятихвилинка мовчання. Звісно після неї з уст фанатів обох команд посипались прокльони і полив брудом поліції. Також з уст легіоністів лунали образливі заряди в бік гостей. При чому доводились бачити доволі цікаву картину, як батьки разом із дитиною на трибуні «курвили» опонентів. Хочеться сказати пару слів всім батькам, які бояться що вуха їх дітей почують мати на стадіоні. Повірте, ваші діти і так їх почують. У дворі, в транспорті, в школі чи садку. Не лишайте себе і дітей свята футболу, пояснюйте малим що і чому деякі люди вживають різкі слова у відповідних ситуаціях. 

 10. Неправомірні дії міліції відлякують людей від стадіону. Всі квитки на стадіоні події у Польщі продаються лише по паспорту. Ім’я володаря квитка вписане в квиток. Для того щоб мати карту кібіца потрібно також надати свої паспортні данні, а також пройти процедуру фотографування. Звісно після цього всі походеньки фаната на стадіон починають відстежуватись в базі. Як і годиться, при вході на стадіон необхідно пройти перевірку особистих речей зі сторони стюарта. Чолов’яга, що мене перевіряв намагався перевірити всі речі мого рюкзака, але я йому почав розповідати що в мене там нічого немає на незрозумілій для нього мові і він полишив ту забавку. Перед безпосереднім входом на сектор стоїть ще один контрольно-пропускний пункт. Але там шмонають речі лише обраним, в число який я не потрапив. Пропускна система на стадіонах в Україні більш лояльна, чим за кордоном. Але чи можуть подібні труднощі завадити фанату потрапити на стадіон, щоб підтримати свою команду!? Я думаю, що відповідь на це питання очевидне. До речі, в Україні ситуація зі збором ідентифікаційних даних при купівлі квитків набагато простіша. Принаймні поки що. Це треба цінувати. 

 Як видно з вище написаного кожному з нас є до чого прагнути. Для того, щоб зробити нашу трибуну кращою не потрібно шукати в комусь чи чомусь позитивних або негативних моментів. Їх потрібно шукати лише в собі. Прийди завчасно на стадіон, одягни білу футболку, вірь в своїх хлопців та щодуху їх підтримуй. Набридли застарілі заряди – створи нові. Якщо дорогі квитки – почни більше заробляти або найди змогу вписатись безкоштовно. Не комфортно фанатіти на порожній трибуні – приведи друзів.  Не подобаються дівчата або діти на стадіоні – затягни на трибуну відвідувачів спортивних секцій чоловічоЇ особи стільки, щоб для осіб слабкого полу не залишилось місця. Почни з себе, продовжи трибуною, закінчи Країною! Хто як не ти!?


Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі