Fast Food. Павел Тетерский.
WHITE WOLVES HOOLIGANS. Пятый.
Взлом массовой культуры. Неизвестный.
Год 2003. WHITE WOLVES Год работы-борьбы. Пятый.
Дружба народов. Павел Тетерский.
Тебя с детства растили на убой… Combat18.

Рівень підтримки збірних України в Києві. Хто винний і що робити!?

Дата : 23.05.2014
Автор : Журнал WGLife №4 (2011 рік)
Рівень підтримки збірних України в Києві. Хто винний і що робити!?

 Так сталося, що протягом другої половини минулого сезону довелося побувати на 4-х матчах збірної України, як національної, так і молодіжної, які проходили в Києві на стадіоні ім. Валерія Лобановського. І тому в даному матеріалі хотілося б проаналізувати особливості підтримки національних команд в столиці нашої держави.
 Перша гра. 24 березня. Україна (U21) – Ісландія (U21). Матч закінчився з рахунком 3:2. За візуальне оформлення сектору віддувався банер «Кременчук». На секторі двадцятка щщей, половина із них - нетвереза молодь. Центральні трибуни також практично пусті: будній день, дощ, лінь...
 Друга гра. 29 березня. Національні збірні. Україна – Італія. Рахунок 0:2.  В той вечір були заповнені всі сектори. Хоча, знову ж, це був будній день, мінімальна вартість квитка складала 100 грн. Мабуть, тут спрацював фактор походу на суперника. Можемо, значить, коли захочемо, заповнити трибуни стадіону. Тепер про сектор за воротами. На жаль, кількість не вплинула на якість. Мінімум роз, половина контингенту більше тусується, ніж підтримує команду, звукова підтримка відповідна. А те, що підлітки на клубних розах розірвали матчевий шарф Україна-Італія і почали підпалювати італійську частину, вистрибувати з нею, стало кульмінацією дійства. Апогеєм всього став віджатий банер «Запоріжжя», і це на грі збірної (!) (добре, що пізніше банер було повернуто, а з хлопцями проведено виховну розмову). Єдине, що радувало око, то це хоч якась кількість представників різних міст, а саме: Вінниці, Тернополя, Кременчука, Запоріжжя, Львова, Дніпропетровська, Полтави, Одеси, Ужгорода, Білої Церкви, Черкас, Сімферополя і, як не банально, пристойна банерна лінія. 
 Третя гра. 1 червня. Національні збірні. Україна – Узбекистан. Рахунок 2-0. Заповнені центральні трибуни  при тих факторах, що був будній день, а квитки від 40 грн.  А от на фан-секторі - невтішна картина. Поряд із двадцятим розташувались київські карлики з незрозумілими зарядами. На нашому секторі було три банера, 20-30 суппортерів, дві-три розетки. Не більше, не менше.
 Четверта гра. 5 червня. Україна (U21) - Франція (U21), 1-1. Навіть не хочеться згадувати… Практично пустий стадіон і відповідна атмосфера. Один банер «Полтава», двоє щщей за ним. Через сектор розташувались угашені підлітки, котрі в першу чергу зарядили «7Б» і почали зігувати. А день то був неділя, дешеві квитки, чом би й не прийти підтримати нашу молодь? Прививати їм хоч якось дух патріотизму, любові до своєї Батьківщини…
Спробую знайти причини і вихід із тієї ситуації, що склалась. Здавалося б, велике місто Київ, яке має доволі зручне географічне положення, до нього легко добиратись із інших областей, чому сприяє непогане транспортне сполучення. Місто та область має декілька футбольних клубів з доволі розвинутим рівнем підтримки, що мало б забезпечувати кількісно-якісний склад на матчах ЗбУ. Але ігнор основних людей та небажання всіх інших щось мутити на збірну доволі швидко породили «моду» не ходити (не приїздити) на ігри збірних. Це при тому, що з квитками на гру проблем ніколи не буває, а іноді вони дістаються і зовсім безкоштовно. Причину такого явища пояснити важко. Можливо, це насичений клубний сезон або просто більш високий інтерес до  ігор клубу, ніж до ігор збірної.
 Що робити? З такими темпами довго ми будемо іти до організованого суппорту на матчах збірної. Про якийсь перфоманс ще звичайно рано говорити, тут хоча б загнати людей на стадіон, звукову підтримку налагодити, а потім уже іти далі. Звісно, можна проводити домашні ігри у інших містах, які мають більш-менш придатні умови для проведення матчів такого рівня. Але географію проведеня ігор вирішують у владних кабінетах, і впливати на рішення «боссів» від футболу не є неможливим. Можливо варто замислитись над умовним розподілом ігор національної збірної між фанатами різних клубів. До прикладу, одну із ігор в Києві підтримують хлопці з місцевого «Динамо», стимулюючи всіх динамівців відвідати  цю гру. Другу київську гру беруть на себе представники «Оболоні», Броварів, Білої Церкви та Чернігова. Подібним чином закріпити інші матчі за певними клубними двіжами. Це стосується як ігор в м. Києві, так і в інших містах.
 Якщо така міра не покращить ситуацію на іграх збірної, то варто шукати більш дієві способи залучення людей на трибуни та популяризації  збірних команд загалом. Інакше, які ж ми патріоти тоді, коли не в змозі надати підтримку збірної на домашніх матчах?!

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі