Fast Food. Павел Тетерский.
WHITE WOLVES HOOLIGANS. Пятый.
Взлом массовой культуры. Неизвестный.
Год 2003. WHITE WOLVES Год работы-борьбы. Пятый.
Дружба народов. Павел Тетерский.
Тебя с детства растили на убой… Combat18.

Клуб і його фанати

Дата : 14.03.2013
Клуб і його фанати
У травні 2009 року сталася історична подія для полтавського футболу. "Ворскла" вперше в новітній історії здобула трофей. Гравці, продемонструвавши на всіх етапах розіграшу "щирий" футбол, заслужено здійняли над головою кубок України. З того часу вже минуло півтора роки й клуб за цей час суттєво поступився своїми позиціями. В обох наступних розіграшах кубків ми вилітали вже після перших стадій, в минулому чемпіонаті посіли 10 місце, а першу частину нинішнього завершили на восьмій сходинці турнірки. Вболівальники теж не можуть похвалитися суттєвим прогресом. Рух уперед є, але він надто повільний і нестабільний. Явно зросла виїзна активність фанатів біло-зелених, фан-сектор уже стабільно збирає близько півтори сотні людей, але загальна кількість глядачів на домашніх матчах впала. Судіть самі: середня відвідуваність домашніх ігор у другій половині сезону 2008-2009 - 6500 глядачів; протягом сезону 2009-2010 - 5360; у літньо-осінній частині нинішнього сезону - 5350. Безумовно, всі ці речі взаємопов'язані. Тож спробуємо розібратися що, як і чому.
Перемога у кубку окрім загального тріумфування принесла розслабленість. Причому торкнулася вона всіх причетних до команди й клубу людей, починаючи від гравців і закінчуючи почесним президентом. Звісно, кожний розслабився, так би мовити, на своєму рівні. Наприклад, дехто з футболістів послабив вимоги до самого себе й грати почав відверто гірше. Але найголовніший розслабон настав у головах власників клубу. Вони на ділі пересвідчилися, що можна перемагати в турнірах, не вкладаючи у команду дуже великих грошей. Я думаю ні для кого не секрет, що утримання футбольного клубу в Україні - це суто збиткова справа. Жаль тих людей, які думають, що власники на своїх футбольних клубах відмиваються шалені бабки. Нечесно заробити гроші можна. Можна зіграти договірний матч, але враховуючи ситуацію, яка сьогодні склалася - це дуже небезпечна затія. Можуть збагатитися люди, які знаходяться у структурі клубу. Шляхом списування кількох тисяч/десятків тисяч гривень за якусь нікчемну послугу типу поливу газону. Але не власники. У даному випадку вони виступають меценатами. Хтось (як Ахметов, Суркіс, Коломойський чи Ярославський) любить свою дорогу й живу іграшку, вкладає все більші й більші кошти для її розвитку. Ці люди "хворі" футболом. А от Жеваго це не стосується. Він отримав "Ворсклу" в додаток до гірничо-збагачувального комбінату (принаймні ця версія найпоширеніша в народних колах), почав вкладати в неї кошти, необхідні для спокійного життя в еліті українського футболу, виграв кубок і повністю цим задовольнився. На даному етапі йому просто не потрібно чогось більшого. І, нажаль, не видно чогось або когось такого, хто б міг змінити стан справ. Тут свої надії вболівальники можуть покладати лише на оточення власника клубу й, можливо, на головного тренера. Микола Петрович перед зимовою перервою вперше за час своєї роботи у Полтаві почав говорити про необхідність підсилення команди гравцями, які будуть коштувати грошей, а не прийдуть вільними агентами чи в оренду. Можливо, цієї зими лід зрушить з місця...
Тепер звернемо увагу на вболівальників "Ворскли". Чітко прослідковується тенденція походу "на суперника", а не на рідну команду. Ігри проти "Динамо", "Шахтаря", "Металіста" і, частково, "Дніпра" збирають 10000 глядачів і більше, а на інших матчах часто не збирається й 2 тисяч. Ще важче зрозуміти  цю ситуацію, усвідомлюючи, що в матчах проти грандів абсолютна більшість відвідувачів стадіону вболіває за "Ворсклу". Чому ці 8000 не відвідують ігри проти "Кривбасу", "Таврії" і їм подібних команд, де вірогідність перемоги біло-зелених, безумовно, вища, особисто мені не зрозуміло. Ціни квитків на матчі внутрішніх змагань у нас доволі демократичні, тому дозволити собі похід на футбол може кожний бажаючий. Умови перебування на стадіоні "Ворскла" ім. Олексія Бутовського далеко не найкомфортніші, але й назвати їх жахливими теж важко. Найнеприємнішими моментами є  відсутність накриття над трибунами й вічнобрудні сидіння. Якщо перший недолік усунути доволі проблематично, то другий можна легко побороти, було б бажання.
Більш-менш стабільною є відвідуваність 22-го фанатського сектору. Певні коливання, звісно, є (вони теж пов'язані з назвою суперника, але градація тут зовсім інша), Вони незначні. Стабільне число фанатів на домашніх матчах - приблизно 150 чоловік. Фан-сектор пережив чергову зміну поколінь. На сьогоднішній день його практично не відвідують представники основи угрупування "Альянс", які складали абсолютну більшість ще 2 роки тому. На зміну їм прийшли нові люди, а разом з ними й нові погляди на культуру фанатів. Не можна однозначно сказати, коли було краще тоді чи зараз. Дещо ми втратили, дещо здобули. Коли на секторі була одна контора, була й певна субординація, контрольованість, єдність. На сьогоднішній день на 22-му є 3-4 групи людей + неорганізована маса «безпартійних». Керувати таким складом доволі важко. Іноді це не вдається навіть споукмену. Єдність – це, мабуть, найголовніша наша проблема на сьогоднішній день. Її подолання дозволить рухатися вперед набагато швидше. Звісно, за ці два роки накопичилися не тільки проблеми, були й здобутки. Зараз сектор виглядає набагато яскравіше, ніж раніше, з’явилося чимало малої атрибутики. Було чотири полотна великих розмірів, про які раніше ніхто навіть не мріяв (півфінали 2008 року проти хорьків, фінал проти кротів, остання гра 2009-го року проти дніпрян і перший домашній матч цього сезону проти маріків). Були три масштабні піро-акції (домашні ігри з «Чорноморцем», «Бенфікою», «Оболонню»). Та найголовнішим нашим здобутком за цей період я все ж уважаю підвищення виїзної активності. За часів «Альянсу» часто виникали ситуації на кшталт на виїзд їдуть або всі, або ніхто. Зараз народ стає більш самостійним і катає як малими, так і великими групами. Звісно, кількість виїздюків суттєво коливається в залежності від місця проведення гри. На сьогодні найпровальнішим у плані виїзду є Львів. Зима 2009 – 7 чоловік (4-ро - дівчата), осінь 2010 – 2-є (1 дівчина, щоправда грали в середу). Ганебні показники. З іншими містами все ж якось краще виходить. В цьому плані весна розставить усе на свої місця: нас чекають в гості Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, знову Київ і, наостанок, все той же Львів. Ось таку ситуацію, якщо не вдаватися у подробиці, ми маємо на фан-секторі.
Які висновки з усього вище написаного? В принципі, він (висновок) один-єдиний: роботи маємо непочатий край. Всі без винятку, починаючи від рядового вболівальника й закінчуючи Жеваго. Головний напрямок – на співпрацю. Адже всі ми робимо, одне-єдине біло-зелене діло.

White-green life №3
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі