Санкт-Петербург 2012. День 4

Дата : 13.07.2013
Автор : England
Санкт-Петербург 2012. День 4
ДЕНЬ 4. Башти, річки, канали та мініатюри
На сьогодні у нас була запланована насичена програма. Все розпочалося на Васильєвсьокму острові, а точніше коло привезених Петром І з Єгипту сфінксів. Розігнати невгамовну малечу, щоб зробити якісне фото не вдалося, тому відправляємося до наступного пункту – Петропавлівської фортеці. Слідуючи маніакальній звичці залазити на найвищі будівлі в містах, де нам пощастило побувати, купуємо екскурсію на дзвіницю Петропавліського собору. Чомусь мене змусили лишити свій рюкзак у камері схову. Пізніше екскурсовод пояснила: відносно недавно під час чергової екскурсії один чудак вискочив з вікна дзвіниці з парашутом. Відтоді всі вікна закрили решітками і змушують лишати рюкзаки. На пішодоступній верхівці дзвіниці знаходиться музичний чудо-інструмент – карильйон. Це сила-силенна дзвонів різного розміру, якими музика керує за допомогою хитрого механічного пристрою. Один з найважчих для опановування музичних інструментів, на хвилиночку. Спробувати свої сили нам, нажаль, не дозволили. Дуже цікава історія пов’язана з ремонтом шпиля дзвіниці у 1830 році. Собор на той час був найвищою точкою міста, тому недивно, що він найбільше потерпав від блискавок та інших природних негараздів. Того разу від хреста, що вінчає будівлю, повідривало листи металу, а ангел, що тримає цей хрест, лишився обох крил. Відремонтувати цю споруду було ой-як недешево. Основну вартість тягнуло спорядження риштувань навколо собору. І от кріпак Петро Тьолушкін взявся відремонтувати верхівку без зведення риштувань. Цей неординарний дядько за допомогою мотузок, дуже міцних рук та небувалої для кріпаків кмітливості зміг впоратися із завданням за 50 днів. За що і був нагороджений грошима та срібною медаллю «За старанність». Після такого ДІЛА на кріпака посипалися нові складні замовлення, але через 2 роки він спився і помер… Ось така історія.
Після спуску з собору ми попримощували свої тузи на трони різних часів, виставлені на подвір’ї. Царі були якимись надто здоровими! Далі ми грузимося в невеличкий катерок і відправляємося на екскурсію  по річкам та каналам Петербурга. В принципі ми пропливали тими місцинами, де раніше проходили пішки, але з води все виглядає зовсім по-іншому. Голос екскурсовода дуже швидко почав нас втомлювати, а цікаві старі будинки злилися в єдиний поток. Я остаточно впевнився, що екскурсії типу: подивіться направо, тут жив Пушкін, а тепер подивіться наліво… нецікаві. Тому ми розслабилися і отримували задоволення від сонця й вітру, що куйовдив волосся Рудого Сонця. Також була закотірована, увага поціновувачі (!!!), потрійна арочка. Наша посудина причалила і ми відправляємося в музей мініатюр під відкритим небом. В одному з парків зведені точні копії будівель центру міста в масштабі 1:33. При чому вони й розташовані одне відносно одного на реальних масштабованих відстанях. Було прикольно відчути себе Гуллівером в місті ліліпутів. Наш зріст був лише трохи меншим за собор «Спас на Крові». Останньою точкою сьогоднішнього дня була ще одна вершина – кафе на останньому 15-му поверсі готелю «Азимут». Неповторна панорама передвечірнього міста і смачнюча піцца гідно завершили цей насичений день.

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі