Санкт-Петербург 2012. День 1-2

Дата : 04.07.2013
Автор : England
Санкт-Петербург 2012. День 1-2
Санкт-Петербург – місто, що манить багатьох туристів. Ми не стали виключенням і вирішили провести частину відпустки саме у Північній столиці Росії. Серед усіх закордонних варіантів місто на Неві виділялося кількома явними перевагами: відсутність необхідності оформлення віз, легка транспортна доступність, відсутність мовного бар’єру, помірні ціни. У нашому випадку (жорстке обмеження дат від’їзду і приїзду) ці фактори відіграли вирішальну роль. Отже, 26-го травня потяг Харків – Санкт-Петербург повіз нас на північ. Вартість квитка у плацкартному вагоні – 650 грн. Зменшити цю суму можна наступним чином – їдете до Бєлгорода на приміських електричках, а звідти вже на російському потязі до Санкт-Петербурга.
ДЕНЬ 1. Дорога
Доба дороги запам’яталася купою торгашів всякою-всячиною в районі державного кордону, сусідами по секції, які ну дуже погано розгадували сканворди і проводом, який провіз у нашій секції контрабанду. Чучмек прийшов до нас вже після проходження обох прикордонних служб і витяг з-під батареї якийсь пакет. Ще й білозубо пояснив: «Тапочки, це мої тапочки». І чого ж ти ці тапочки не віз у своєму купе? Взагалі ці 24 години в дорозі пройшли абсолютно непомітно.
ДЕНЬ 2. Шалений двіж
27-го травня в 11-30 за місцевим часом ми прибули на вокзал Санкт-Петербург Головний. На метро відправляємося до нашого житла – Yes Hostel. У касі ми придбали картки на 10 поїздок. Вартість проїзду по картці – 21 руб., якщо купувати жетони – 25 руб. Сама картка коштує 51 руб., але її по вичерпанню ліміту можна здати (при пред’явленні паспорту) і повернути ці гроші. Економія звісно не глобальна і все ж. З пошуками хостелу виникли невеличкі проблеми. Ми дійшли до будинку із зазначеною у бронюванні (користовувалися сайтом букінг.ком) адресою, але жодної вивіски чи таблички про наявність саме тут дешевого житла не побачили. Навчені Бухарестом  ми почали шукати будь-які входи у цей будинок, але нічого такого окрім адвокатської контори не побачили. Пройшли трохи далі по вулиці наткнулися на ще один хостел.  Там-то нам і пояснили, що заходити треба у вищезгадану адвокатську контору і підійматися на третій поверх. Все, знайшли. Сплачуємо за проживання 8400 руб. за 4 ночі, що приблизно становить 550 грн. за добу за двомісний номер. Тут теж можна було зекономити, варіантів кілька: зняти квартиру (не найнадійніший варіант для гостей з України) з нормальними умовами ~ 400 грн. за добу або бронювати місця у 4-, 6- або 8-місному номері у цьому ж хостелі – менше 200 грн. за добу за 1 місце. Умови проживання у хостелі вельми пристойні, є все необхідне для мандрівників від фену і трьох душових кабін до кухні і безкоштовного Wi-Fi. Кидаємо речі і вперед двіжувати.
Пішим ходом відправляємося вздовж каналу Грибоєдова у самісінький центр міста, щоб придбати у Будинку книги якийсь путівник. Від вартості солідної книжки серії «Помаранчевий гід» у нас широко округлилися очі. Вона була вищою за ціну у нашому «Емпіку». Взагалі вартість російських книжок у цьому магазині була вищою ніж у наших книгарнях. Тому ми обмежилися 4-ма тоненькими інформаційними брошурами вартістю менше 20 грн. Далі за планом йдемо на Васильєвський острів, де в цей день проходив фестиваль народних ремесел. До речі про день. Неочікуваним приємним бонусом виявилося, що саме у цю неділю петербуржці святкували день міста! Проводилися численні концерти, фестивалі, а ввечері мав бути феєрверк над Невою. Йдемо ми, значить, повз Дворцову площу – на ній сила-силенна народу, тому вирішуємо не заходити на неї. Саме це призвело до однієї цікавої зустрічі. Ну кого ми ще могли зустріти у колишньому Ленінграді?!  Шнур власною персоною! У спорт штанах і джинсовій курточці на голе тіло з чудним оселедцем. Шнур він і є Шнур. Через Дворцовий міст переходимо на Ваську і повз Кунсткамеру прямуємо до 6-ї та 7-ї лінії – центральних пішохідних вулиць острова. Фестиваль народних ремесел розчарував. Асортимент продукції – медвєдь-шапка-балалайка виготовлені в Китаї… Сідаємо пообідати у якійсь харчевні, ціни – вищі за наші, але не критично.
Наступний пункт – стадіон «Петровський». Виявилося, що він знаходиться на окремому маленькому острові. Даємо пару тематичних фото і двіжуємо далі. Арсенал, вид на Петропавлівську фортецю (місце з якого власне і почалося будівництво міста), будиночок Петра (перший будинок міста) зведений за 3 дні, китайські леви, найпівнічніша мечеть світу (городяни відмічають, що з кожним роком бажаючих помолитися коло неї стає все більше і більше…), славнозвісний крейсер Аврора, літній сад (відкритий для відвідування після 3-річної реконструкції кілька днів тому), Інженерний замок (коло якого проходив концерт зірок балету під відкритим небом, бажаючих побачити його була просто пітьма!), пам’ятник Петру І на коні з ногою людини (до речі засновнику міста встановлено більше десятка різних пам’ятників). Всі ці цікаві місця і будівлі ми встигли оглянути за пару годин. Також сходили до одного із символів Петербурга – Чіжика-пижика. Це міні-пам’ятник пташці на кам’яній стіні річки Фонтанки. Місцевий фольклор стверджує – якщо кинута монетка залишиться на манюсінькому постаменті, то буде тобі щастя. Два моїх п’ятака відскочили і полетіли у воду, а от 2 копійки (шкода немає вже монет по 3 коп. ) таки впали прямо під лапки Чіжику. Задовільнившись цим результатом починаємо рухатися в бік набережної.
Там нам відкрилися шикарні міські (але не урбаністичні) пейзажі. До заявленого феєрверку лишалося хвилин 40. Час ішов, а у Альони накопичувався тиск від випитої пляшечки Сибірської корони. Іноді ми всі стикаємося із «законом подлости». Це був саме той випадок. До феєрверку лічені хвилини, а у жінки вже течуть сльози. Нічого не поробиш – галопом біжимо шукати туалет. Не знайшли… А що поробиш, коли всі публічні вбиральні закриті?! Повернулися ми на набережну через півгодини і дізналися, що феєрверк чомусь відмінили. На годиннику – близько півночі. Приходить рішення не відкладати на пізніше ще одну родзинку міста – розвод мостів, який розпочинався о 1-30. Півтори години ми тинялися вздовж Неви, пили чай по 25 грн. за чашку у плавучій кафешці, слухали вуличних музик та спостерігали за мистецтвом приборкувачів вогню. В цей час сталося ще дві зустрічі. Спочатку ми переконалися, що світ таки тісний, зустрівши наших сусідів по купе у вагоні. Пройшли ми трохи далі і під одним з ліхтарів побачили купу лахів, бутиль горілки, кепку з, накиданими у неї монетками, і незвичайну картонку поруч. На картонці був напис: «Бороде и Сифону на бухло за Вас». Поки ми читали і фоткали цю народну творчість до нас підійшов бомж, культурно відрекомендувався, що він і є той самий Борода. І одразу ж запронував: «Давай бухать! Кто кого перебухает». Я відмовився від явно програшної для мене дуелі і підігнав йому 1 гривню. Підприємницький тіпок одразу ж почав випитувати де б її можна зміняти. У банківських установах. Де ж ще? На тому й розійшлися. А через кілька хвилин Дворцовий міст розділився на дві частини і почав підійматися вгору для пропуску великих суден. Видовищне явище для туристів і цілковита незручність для мешканців міста, бо деякі райони стають повністю відрізаними від інших. Даємо фото і, остаточно виснажені, прямуємо до хостелу.
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі