Травневі покатеньки. Частина 6. Калуш

Дата : 04.06.2013
Автор : БМ
Травневі покатеньки. Частина 6. Калуш
Привіт, друзі! Я продовжую розповіді про травневі свята, а точніше подорожі.
Нагадаю, що нами вже побачено Київ, Кам’янець-Подільський, Хотин, Івано-Франківськ і Бурштин.
Сьогодні мова піде про невеличке містечко Калуш.
Як тільки ми приїхали на станцію, одразу відправились не до центру, а трохи в бік від нього. Хоч ми і не мали карти, гострий інтуітивний нюх О. підказував прямувати саме туди. А поки ішли, побачили декілька старих будиночків. На фасадах були виліплені молоточки, що свідчило, що тут явно щось добували. Вікіпедія дає таку інфу: Сучасний Калуш завдячує розвитком своїм предкам, які започаткували видобуток солі, пивоваріння, лиття дзвонів і вже на той час створили місту славу передового промислового центру.  Ряд унікальних видів продукції (калійні мінеральні добрива, металевий магній, поліетилен, тафтингові покриття та інші) виробляється в Україні тільки у місті Калуш. Отак.
Зовсім скоро на нашому шляху в глухій і нелюдяній вуличці показався стадіончик. Сюрпризом виявилось, що тут у футбол грають жінки! А трнірні таблички свідчили про те, що місцеві жіночки досить непогано показують себе і на міжнародному рівні. Стадіон, як для таких містечок, стандартний – дерв’яні лавки, одна невеличка центральна трибуна. ПСФ. Все чепурненько підфарбовано, вибілено, травичка акуратно підстрижена. Відчувається теплота і душевність.
А от тепер ми направились до центру міста. Хочу відмітити оригінальний заклад з назвою «Кукуруза-паб». Інтер’єр присвячений бейсболу. Світлини спортсменів, одна стіна – повністю з зображенням стадіону. Таке враження, що ось-ось почнеться матч і трибуни загудять щось на своєму – по-американськи. Льоха Василь, як будеш в Калуші – обов’язково завітай в кукурудзяний паб.
Далі була центральна площа. Невеличка, акуратна. Від площі йде пішохідна широка вулиця з машинками для дітей та кафешками. Але, але. Але то були вихідні і багато закладів, які можна було протестувати просто зачинились на свята. Все ж таки залишились справжні біснесмени, які працювали і у свята. Ми осіли на літньому майданчику однієї з кафешки-забігайлівки. На щастя, там були саме ті пивчанські, які ми шукали. Місцева пивоварня варить декілька сортів пива. Ми спробували вже відоме «Ультрас» та «Бандербір». Обидва світлі. А також темне Експортове. Як виявилось, воно вже підкисло, але його справно впарювали клієнтам.
Парк культури і відпочинку імені Франка. Скажу одразу, що мені дуже сподобався парк. Спочатку ми прокатнулись на колесі огляду. Неймовірний вид звідти! Потім купили квиточка на катамаранчик. Ставок знаходився на територія парку. Там плавали качечки, місцеві дітлахи ловили карасиків. Благодать. До речі, катамарани були абсолютно нові! Ми плавали взад і перед, вздовж і поперек, підплили до кафешки на березі водойми, поставили фотік, відплили, ледь помістились в кадр з третього разу, підплили знову за апаратом. А потім ми помітили на другому березі льодовий палац імені С. Бандери. Оце так! Цілий палац! Знову ж таки старенька вікіпедія говорить, що у Калуші є аматорський хокейний клуб «Олімпія».
Наша подорож підходила до завршення. Але тільки в Калуші. Наступною на нас чекала Коломия. І знову підфартило. Як раз повз парк йшла дорога на Коломию. Не встигли ми перепочити на зупинці, як тут підскочив моторний басик і забрав нас.
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі