Травневі покатеньки. Частина 2. Кам'янець-Подільський.

Дата : 15.05.2013
Автор : БМ
Травневі покатеньки. Частина 2. Кам

Ніч в сидячці, друзі, це ще той мазахізм! Не знаю що більше – відпочили ми чи, навпаки, втомились поки їхали. Вчорашня прогулянка Києвом відійшла в минуле. Шоста година ранку, а ми вже прямували вулицями міста до старої його частини. З картою це зробити було абсолютно не важко. На перший погляд, Кам’янець – саме звичайне маленьке містечко зі старенькими радянськими будинками, невеличкими сквериками і простими людьми. Зовсім інше обличчя має стара частина. Одразу відчуваєш подих тих часів. Костьолики, ратуші, собори. Там є і Польський ринок, і Вірменська площа, єврейський квартал ну і українці в усих цих місцях. Ми неспішно прогулювались вуличкою, яка і привела нас до величезного мосту, який символічно переміщав туристів з «нового» міста в «старе». Все старе місто замощене бруківкою. Ех, прям як я люблю. Місцеві жителі вже починали ворушитись, відкриваючи свої кав’ярні, сувенірні лавки, магазинчики. Нам пощастило завітати до місцевого закладу громадського харчування – «Ніка». На кафе даний заклад не був схожий. І генделиком не назвеш. Це було щось типу домашньої кухні - на першому поверсі будиночку, а на другому – безпосередньо помешкання хазяйки. Так все затишно, смачно. Ми замовили сніданок з чайком. Порції щедро радували. Ціни – такі як в Полтаві в звичайній кафешці. Хоча для Кам’янця все-таки дорогувато. Туристики, все для вас!

Старе місто таке старе! Бачили декілька храмів та костелів, які вже починають скидувати багатовічну штукатурку та потроху втрачати свій минулий файний зовнішній вигляд. Але місто не залишає головні свої історичні (та економічно вигідні) принади напризволяще. Люди ремонтують, чепурять, лагодять. В центральній частині розбудовують невеличку площу з фонтанчиком. Все-таки, багато бажаючих приїхати отак як ми і подивитись на мультинаціональну історію Кам’янця-Подільського. Нашим супутником до фортеці був песик Каштанчик, як ми його величали. Він весело виляв нам хвостиком, травив байки про місцевих жителів ну і фотографував нас на фоні цікавинок. У фортеці, і взагалі у всьому місті, куча арочок. Облазили ми всі поверхи муру, придбали магнітіки прямо у фортеці, а я навіть погладила орьолика, який чемно сидів на рузі хазяїна і чекав на фотосесію з туристами. По всьому місту синіють стікери київських вайт-блу-бойз і так далі. І тут відмітились, голубчики. Мені запам’ятався сувенірний ряд. Він оформлений так, що з одного боку – прилавки з сувенірами, а з іншого – вдавані трьох- та двоповерхові будиночки. Я одразу відчула себе Гулівером в країні ліліпутів! Ми облазили всі злачні місця і настрополили наші ноги до автовокзалу. По дорозі ми пробили стадіончик. Невеличкий, з дерев’яними лавками, тренером та спортсменом-легкоатлетом! Правда, дерев’яні лавочки частково замінюють на пластикові сидіння... Повний модерн-ПСФ! Все по-святковому підфарбовано, травичка підстрижена. Ще останнім пунктом бажаних місць був мотобольний стадіон. Ми його відшукали в дворику якогось підприємства і тільки через дірку у воротах повністю розгледіли його. Виявилось, що мотобол відійшов у небуття і тепер на стадіончику ганяють на машинках. Картинг. Ну тепер вже точно все, що хотіли – побачили. Наступним пунктом другого дня був намічений Хотин...

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі