6-11.01.2013. Львів. «Україна колядує!»

Дата : 28.01.2013
Автор : Машенция
6-11.01.2013. Львів. «Україна колядує!»

6 січня.

Подорож виявилася цікавою вже на початку. Після пересадки з приміської «собаки» Огульці – Полтава на швидкісних оленів Харків – Львів, виявилося, що моє місце на верхній полиці. Схему по «ходу гри» змінити не вдалося, тож всю ніч не спала, тримаючись за поручень, щоб не здуло протягом через шпарину у вікні. Але ж їду! Не пам’ятаю нічого крім вокзалу у Києві, який сяяв новорічними вогнями і зразу – Львів. Під ранок зморив таки Сонько - Дрімко тож проспала, не боячись вже ні протягів, ні висоти.

7 січня. 

По прибутті нас зустрічали привітні господарі і провели на квартиру, яка стала на сей час домівкою. Під час вечері скуштувала місцеву кутю. Дуже смачна. Раніше нічого подібного не смакувала. Згодом до нас приєдналася рідня з Житомира і було вирішено рушити до центра. Так як «наши люди в булочную на такси не ездят» ми вирушили «мікробом», бо назбиралася майже команда.
Різдво у Львові це навіть не свято, а можна сказати - спосіб життя. Та це теж буде не правильно. Місто гуде,як велитенський вулик. Люду скрізь море. На кожному кроці зустрічаються переодягнені в святкові костюми колядники. Тож, ідучи по вулиці, можна зустріти ангела, чорта і кожен буде не схожий на попередніх. У різдвяних вертепах залучені всі – від костюмованих акторів до звичайних перехожих.
На жаль, в Полтаві до таких святкувань не готові ні глядачі, ні актори. Тому, що Новорічні та Різдвяні свята майже нічим не відрізняються від сірих буднів.
Насмакувавши місцевих солодощів, котрі запропоновують як в багаточисельних «будочках» - магазинчиках, так і носять на роздатках через плече. Надибали в одному місці гарячого «глінтвейну» (вино зі спеціями). Вирішили зігрітись. Та скуштувавши сказали самі собі: «Фе!» День підходив до закінчення. Потомившись та намерзшись ми повернулися до дому. 

8 січня.

Зранку було схематично розплановано дії на весь день. В планах «окупації» були обидва стадіони. Не вийшло з командою, підемо «тихцем навшпиньки аби чого не вийшло».
Місто напевно і не відпочивало. Всі так же святкують. Галас з ранку до ночі. Цілодобовий «Шоумастгоуон» пороблений у Львові.
На новий стадіон побудований до Євро-2012 потрапити не вдалося, бо пильний охоронець виявив мої наміри «пошвендяти» по стадіону. Та особливо мене він і не вразив. Тож я і не переймалася.
А от на стадіоні «Україна» був «День відчинених» дверей. Потім з’ясувалося, що це був «День забутих зачинити двері». Підійшовши до стадіону я помітила відчинені, начебто, гостинно двері. Тому, не зволікаючи, використала гостинність по повній. Щоправда вихід на поле поставив крапку на моїх «швендяннях», бо вздрів мене на відеомоніторі охоронець. Біг він навперейми, що наш Безус. Здивувався звідки я тут «намалювалася» та почав трохи чемно мене випроваджувати. Завдання мінімум було виконано. Стадіки бачила, стікерами трішки «підбомбила».
Потім знову вертепи, колядки. Одним словом : «Україна колядує».

9 січня.

На цей день було вирішено познайомитись, на скільки це можливо, з історичними об’єктами. Після коротких сперечань було таки вирішено, відвідати відомий Личаківський цвинтар (і хто тут з нас маніяк чи принаймні гот! Ги!). Хоча я і не хотіла туди йти, але не жалкую. Читаючи відомі імена – ставали поряд їхні образи. Івасюк, Франко, Соломія Крушельницька…
Дуже вишукані старі довоєнні поховання, часом розміром з невеликі будинки. Чисто та охайно. Траурно та тихо… Та досить суму. У нас Різдво.
«Твори бардак! Мы здесь проездом!»
Бардака не вийшло, а втомитися аж бігом. На черзі були відвідини Старого Міста та вежі Ратуші. Крутими сходами, а їх аж 306, прямували вгору. І змушена визнати, що високі підбори то : «є глямурно та не файно!» Ніжки заболіли ще на півдороги. Далі тільки на ентузіазмі та адреналіні. Краєвид вечірнього Львова затьмарив всі поневіряння та фізичний біль в ногах. Не передати словами як же «файно»! Це треба тільки бачити на власні очі. Променями розходилися вулички від Ратуші, палаючи різним кольорами. Метушилися, комахами, святкуючи люди…
Вогні… Вогні… Старого міста…
Романтичний настрій зіпсували все ті ж… сходинки, але добре, що хоч до низу.
Йдучи додому знову розчиняємося в казковому Різдвяному дійстві. 

10 січня.

День особливо нічим планувати не хотілося. Було вирішено «затаритися» подарунками та «надегустуватися» місцевими солодощами.
Піцерія, як і у нас. Вирішила відвідати одну. Картопляна піца, різні салати, десерт та чашечка ароматної, гарячої кави…мм..) Все звісно ж дуже смачно.
В кафетеріях смачні «плюхи» та тортики. З «чоколядом» нефарт. Гарячий шоколад траплявся як і дуже смачний так і справжнє «ФЕ!».
На гостинці чоколядок якось і не «ахті». То «АВК» то «поРОШЕНко». Ледь трапилося тріхи «Світоча» Львівського. Асортимент пристойний. Швендяли там-сям. Їдучи трамваєм, на перехресті сфотала графіті зі знайомими літерами. Автор не відомий, але зачот! Так день і минув у справах сувенірних. 

11 січня.

Від’їзд був неминучий, тож прощальне застілля, сльози проводжаючих. Обіцянки приїхати ще. Всього було і вдосталь.
А ось і олені. До Харкова, на жаль, не певні. Тріхи не прибрано. Тріхи дме. Провідниця зла тітка. Скрасили перебування «повен вагон москалів». Які вгамували (радше застидили її ж безалаберною поведінкою та небажанням працювати) галасливу провідницю, та їхали весело та гамірно.
Молодь з Білгорода поверталася з Польщі. Каталися на сноубордах, лижах (свого снігу їм замало). На запропоноване польське пиво відповіла відмовою (хватило «глінтвейна» (a слово то яке красиве)). Тож дивилися «цікавий» інтелектуальний фільм про «невідомо що і де». Протупивши з півгодини вирішено «піти до іншого кінотеатру» тож врубили «Льодовиковий період-4». Нареготалися досхочу. Відпочили. «Печалька», що сів акумулятор на ноуті, бо гиготіли б до Полтави. Прибувши до рідного міста, подякувала за теплу дружню компанію хлопцям з Білгорода. Звісно ж напросилася на запрошення. Поки не до Польщі. Ну і то добре. Тріхи «поплакала», помахала потягу і потягла валізу на колесах на тралік. Додому. На Південний вокзал.
Катайте виїзда (і не тільки) бо це цікаво!
P.S. «Торкнула» мене одна річ у Львові. Прикольненька! В трамваях. Маленька з ручечкою. Талончик «дирить». Компостер називається. Кайфово так ним: «Дирк!» талончик.

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі