Галопом по Криму, або Кримські канікули 2011. День 2.

Дата : 19.02.2012
Автор : KoSS
Галопом по Криму, або Кримські канікули 2011. День 2.

2 день (24 квітня,нд)

  Ранок почався із черги в душ! Побалувавши себе теплою водою перекусили. Під час сніданку помітили, що наш стіл гойдається. Постала ділема що робити. Або підпиляти частину ніжок, або підмостити щось під них. Так толком і не вирішивши, що ліпше не стали робити нічого. Потім почали готувати наїдок на день, адже додому мали повернутись лише ввечорі. Згодували недоїдки дворовій собацюрі, яка весь час танцювала біля будки. Мій з нею короткий діалог закінчився показуванням середнього пальцю – не знаю чи второпало те песеня що то було показано, але тягати пакет з макаронами по двору перестало.

  Нас попереду чекала піша подорож на Чуфут Кале, та оглядини Бахчисараю. Почали ми з оглядин Ханського палацу. Особисто мене він не дуже вразив, незважаючи на те, що він є пам`ятником архітектури світового значення. Можливо тому, що очікував більшого. На території палацу плата береться за кожну окрему частину. Ми осилили лише соколину башню, проникнувши туди по студентському ціннику. До речі, забігаючи наперед, скажу, що студентський квиток, який був у нас один на чотирьох, не раз ставав у нагоді, знижуючи вхідну плату в різноманітні богодільні та хатьонки. Ще трохи покрутившись по двору палацу, зробивши трохи фото та побавившись з місцевою бандою котів рушили далі. При виході нас знову атакували торговці їжою з фразами: «Мододиє люді, пакушать ніхотітє?! – Нідорага!» далі в напів святковій атмосфері вручали міні-меню у вигляді буклету з цінами на їжу в тому чи іншому хач-генделику. За п`ять хвилин пройшовши таку процедуру з пів дюжини разів зрозуміли, що голодною смертю ми не помремо.

  Далі в планах були оглядини Успенського Монастиря. До нього ми і рушили пішки, здається по вулиці Леніна. Старе місто виглядало дуже колоритно. Напіврозвалені будівлі,в яких жили люди, траплялись доволі часто. Також вразило те. Що деякі будинки знаходились прямо під скелею. Дорогою зустріли білку, яка в пошуках харчу крутилась по забору одного із дворів. Так помалу ми дійшли до якоїсь бази відпочинку, затарились в магазинчику розливним винцем та придбали путівник по тутешній місцині, який мав стати в пригоді.   На дворі було 24 квітня, неділя – свята ПАСХА! Тому людей нам по дорозі траплялось доволі багато. Та і біля самої церкви було досить людно. Особисто я ніколи не бачив храм, який розташований так близько до гір, а такий, що має молебельний зал у вигляді печери і подавно.

   До центрального входу в храм вели сходи біля яких, прямо на скалі були прикріплені чи-то виліплені, чи то висічені зображення багатьох православних християнських храмів із всього світу. Сходи вели до колокольні і далі в основний зал. На підступах до входу був помічений ось такий витвір мистецтва. В середині храму фотографувати я посоромився. Зал овальної форми, близької до правильного кола. Запам`яталось, що біля кожної ікони того чи іншого святого висіла відповідна молитва в рамочці.

   Нам було час рухатись далі. Дорога вела вздовж гори, на якій розташовувався чоловічий монастир, який з`єднувався із храмом переходами у вигляді стежок. Дорога до Чуфут Кале зайняла близько години. Піший підйом скрашали милування природою та балачки. Перший об`єкт, який привернув нашу увагу, була катакомба з басейном. Швидше за все цей басейн використовувався для добування води в стародавні часи. Можна було спуститись вниз по сходах, та подивитись як цей бункер виглядає з середини, але певний прайс, тому дане задоволення було вирішено залишити до кращих часів. Там же зустріли хлопака, який набивався до нас в екскурсоводи та пропонував за сотню скласти нам компанію, та розповісти всі таємниці і цікавини данної місцини. Порадившись. Послали хлопака нах, тв почимчикували самостійно до центрального входу. Де з нас глухенька але довірлива бабуся намагалась здерти поп 30-ці за вхід і вже вибила 2 дорослих квитки за наші 60 грн, але помахавши в неї перед очима одним наявним на всіх студентським, ми вписались всі вчотирьох за проплачену 60-ку, тим самим продовживши започатковану традицію вписуватись по одному студаку всією братвою. Розповідати про те що бачили в середині містечка не буду, адже не дуже добре орієнтуюсь в напіврозвалених багатовікових історичних спорудах. Перекусити ми вмостились на краю бездни. Розляглись на травичці і мирно чавкали бутіки, запиваючи вином, милувались краєвидами. Ляпота...

Набродившись по залишкам середньовічного міста почали повертатись додому. Спускатись з гори набагато приємніше, ніж дертись на гору, тому доволі швидко ми дісталися міста. Нам потрібно було мотнутись на вокзал за квитками у Севас, затаритись вечерею, та побродити по місту. З чим ми успішно впорались. По дорозі заскочили на місцевий стадіон, залишили декілька відміток на ньому та пішли собі далі. Дорогою до нашої хатинки розглядали місто, адже наранок ми мали його покинути.

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі