Галопом по Криму, або Кримські канікули 2011. День 1.

Дата : 18.02.2012
Автор : KoSS
Галопом по Криму, або Кримські канікули 2011. День 1.

Кожна людина чєкає на відпустку і заздалегідь планує чим буде займатись у відведені лічені відпусткові дні. Мені з барського плеча перепало 4 дні між Великоднем та першотравнем, на які було вирішено їхати в Крим. Планувалась поїздка давно. Приблизно за півроку почали накидувати план подорожі, зважувати всі за та проти. Зрештою все вийшло досить непогано, керівник підмахнув заяву про відпустку, касирша ж/д вокзалу вибила потрібні квитки.

   Прибувши в п`ятницю на перон побачили велетенську купу народу. Всі рвали когті в теплі краї. Посмішила бабуся, котра так бігла до свого вагону, що впала, розсипавши вміст свого кошика по всьому перону. Яйця і паски допомагали їй збирати всі хто мав бажання. Провідниця Люба, хутко навела кіпіш по вагону, заставили всіх отримувати білизну самостійно, вишикувавши пасажирів в велетенську чергу. І лише нам, як пасажирам першого купе зробила доставку білизни, відмітивши наш спокій на фоні загальної паніки навколо отримання постільної білизни. 

1 день (23 квітня,сб)

   Ніч пройшла доволі швидко. Прокинувшись, в першу чергу, зв`язались з виїзд юками, які в п`ятницю пробивали виїздну гру «Ворскли» в Запоріжжі і вже мали бути в Сімферополі. Все йшло за планом! Взявши по чайку, почали спостерігати за краєвидами, що відкривались за вікном. Озеро Сиваш, дерева, що вже квітнуть…

   Прибувши на вокзал зустріли корешей і, скинувши речі в камеру схову, пішли на зупинту транспорту. По дорозі трапилась вулична харчевня «Льдінка», що пропонувала всім бажаючим «фасфуд» J Докрокувавши до зупинки почали випасати ялтинський тролейбус. Олдскульне чудо техніки, в яке ми вписались, мало доставити нас до Заречного. Поряд із нами їхали сумську шукачі пригод з палатками та горючім. Вони самі себе гордо називали «голубою командою» та були впевнені у всастій перемозі в якихось там туристичних змаганнях. Хоча судячи із їх зовнішнього виду і налаштованості я маю сумнів, що вони взагалі дістались до тієї місцини, до якої планували добратись. Після консультації Інгланда із старенькою стюардесою ми отримали потрібні нам орієнтири і виписались саме там де було потрібно. До першої цілі нашої подорожі  - мраморної печери нам  прийшлося чимчикувати біля 4-х кілометрів. Гори, природа, мінімум людей – справжній рай! Вітер поганяв нас в спину, гори манили, і ми покірливо  ішли в їх бік. На підступах нас зустрічав кіоск в якому потрібно було купити папірець для проходу на територію, що ми і зробили. Далі нас чекав підйом в гору до завітної печери. Поділивши відстань на декілька частин, та влаштовуючи час-від-часу привали видерлись на потрібну місцину. Перекусили в альтанці, чєкаючи на свою екскурсію. Потім нас запросили в середину і перед нами відкрились сталактити і сталагміти які були на кожному кроці. Байки екскурсоводі ішли на ура. Публіка була задоволена. Пофотавшись  на фоні бурульок, вирішили перевірити слова екскурсовода, який назвав одну площину танцювальною – погоцали там. Вийшовши з холодної печери, пішли до водопаду, пофотографувались біля нього, послухали про що говорить шум води.  На цей день в планах було намічено побувати ще в червоній печері, але брак часу не дозволив нам це зробити. Адже ще потрібно добратись до Бахчисарая, де ми планували зняти житло. Добравшись до тролейбуса підїхади до Сімферополя, де зачепивши свої речі, вписались в бас до Бахчика. За житло було домовлено заздалегіть. Квартирка в старому місці біля зупинки «містечко майстрів» в п`яти хвилинах ходьби від славнозвісного ханського палацу. Про квартирку можна говорити годинами , обмежусь лише тим, що це була півтора ярусна халупа б безліччю ліжок, комп’ютером та малим гавкучім псом на дворі. Вже в хаті ми дізнались, що гаряча вода буває в цій місцині лише з 7-ї до 16-ї, а так як на годиннику було вже далеко за 16-ту наші сподівання про нехолодний душ не справдились. Дехто відверто з цього приводу повісив носа, навіть поривався завтра ж покидати цю місцину, незважаючи на те, що ми мали кочувати в Бахчисараї дві ночі. Щоб підвищити рівень затишку в оселі мною були проведені маскувальні заходи за допомогою простирадл. З плюсів варто відзначити автономне опалення, яке ми щедро використовували до того часу, поки не згорів безперебійник. Вечерю готували в єдиній наявній каструлі. Спроби, вийти за калітку двору в магазин по пластиковий посуд виявились невдалими, бо двері вже були зачинені дбайливими алкосусідами по двору. Прийшлось використовувати шкарабанки, що були в наявності.  Після вечері настрій трохи покращав не в останню чергу завдяки  п`ятизірковому коньяку «Крим». Ще трохи побродивши хатою, поспілкувавшись, та подуркувавши попадали спати. 

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі