Дніпропетровськ. Звіт_by_DochA

Дата : 22.09.2011
Платформу міського автовокзалу заливає дощ з градом, а я подумки радію, що вже сиджу в автобусі і чекаю відправлення в «солнечный город Днепропетровск». Гіршої погоди й не придумаєш, але «стріла» вже була забита, квиток на руках і «вещічкі» складені. Дуже хотілося пробити дубль, але останній екзамен останньої сесії невдало випав на обід, і нічого не залишалось як їхати після обіду в п’ятницю.

В Дніпропетровськ я завжди їду залюбки (ЗбУ, ЧУ, КУ) – багато приємних спогадів, товариш Д. і неповторна романтика мегаполіса на Дніпрі.

Дорога «туди» видалась просто «УГ»: дощ, холод, купа людей/студентів, які так і норовлять скласти на мене свої торби… По прибутті мене вже чекав Д., затарившись пивком (месного розливу) та чіпсами відправляємося додому. Вечір проходить в режимі «кіно», теревені, спогади та плани на майбутнє… Дощ грюкав по вікну всю ніч.

Після сніданку і вранішнього чаю відправляємося с Д. по знайомим місцям міста. У парку Шевченко бачимо і чуємо з’їзд «Х фактора», які знімали заставки до передачі, і тому постійно звучали фрази ведучого, накштал: «Ми любимо Х фактор! Зараз вийде О. Марченко! Активніше прапори! Я не бачу ваших рук!..». Представляємо як на всю цю братію пиріще дощ з градом і всі розбігаються (злі миJ). Проходячи повз, Д. запропонував заспівати дуетом «Червону руту», я тільки засміялася) Обійшовши всі знайомі місця вирішили йти у напрямку «Набережной», де й зустріли Чешкобенд J. Ще трохи прогулялись та погомоніли з Д. та роз’їхались до футболу. Чешка і Ко засіли в місцевій харчевні, а я відправилась в одні щі по похмурим вулицям великого міста…

Іноді такий настрій, що здаються незнайомими улюблені місця, де на самоті ніколи не був… Лірика і синьо-біло-голубі кольори переслідували мене до самого стадіону, де за годину до матчу зустріч з товаришем Д. А бас, з хлопцями і дівчатами біло-зелених кольорів, вже десь колесив просторами Дніпропетровщини. Обіцяні журнали від ВГЛ не вдалося віддати до матчу, забили стрілу з Д. після футболу.

Без проблем зайшли по тікетам на 28 гостьовий сектор, пара хвилин і… гол в наші ворота… Мля… Підтягнулись наші, і шиза таки пішла. Позаду нас гарячі хлопці із ЮБС фанатіли на торсах. Склад сектора, як завжди, розділився на активних і апасних J

Дорога «назад» була явно кращою) Поразка, звісно ж, давала про себе знати, але як то кажуть: «Не унывай!» Після довгої і пішої ходьби по Дніпру мені хотілось (як нормальній людині) їсти і спати)) Після імпровізованої вечері в басі стало багато стоячих – гальорка та перед баса тихенько сопів через одного, а от середина, як-то кажуть, «тусіла». Фани Гусар, Серьонька та Нац спочатку задовбували Саньона, тоді розпочали танці/слем під Surfin Bird (будь вона неладна!!!). Потихеньку весь бас пройнявся таки веселощами, і танці у проході продовжувалися до Полтави. Сама чьотка фраза, яка злетіла з вуст Сірьоньки (вроді): «Ваш хардбас отдыхает по сравнению с серфин бёрд!». Далі були заряди/кавери на хіти 90-х років. Було весело і легко!

Їздіть на виїзди – це круто! Є що згадати!
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі