Як Іванко у Львів катав. 31 липня 2011р.

Дата : 21.09.2011
Як Іванко у Львів катав. 31 липня 2011р.
Черговий візит до заходу я, ну просто не міг пропустити, адже це і дорожній ядок, і чудове місто з вузенькими вуличками і красивою архітектурою, і гострі відчуття від місцевих любителів футболу, і нові знайомства із прекрасною половинкою людства)))) Цей список можна ще дуже довго продовжувати, та думаю і того вистачить)
Промоніторивши тяги я вирішив їхати через Київ, заодно можна було убити два зайця, пробити виїзд і порішати деякі особисті справи у столиці. Затарився заздалегідь квитками в усі мені потрібні напрямки я з нетерпінням чекав, коли вже буду сіпувати по коліям Укрзалізниці. В останню мить вирішив їхати відомий персонаж у вузьких колах, як Я. Проблем від нього вистачає і так, а тут ще як виявилося він їде до Києва із 2 квитками на руках…)))) Ну то ладно, щось та буде) Місце збору, закидаємо свої тіла в тягу і гайда до столиці. Дорогою туди сусідками були одні вагітні і заміжні жінки.. Молодити було нікого( На одній із зупинок Я. виліз на сусідній вагон і дав епічне фото, он тур розпочато)
Столиця зустріла сонячною і привітливою погодою. Я. побіг до кас за іншими квитками, а я відчалив, вирішувати свої справи. Зустрівшись в назначений час я дізнався, що ми їдемо різними тягами, це навіть трохи додало настрою, помахавши Я. правою рукою, вписуюсь у свій вагон. Згадую, що ще деякі Ворскляни, повинні їхати цією тягою. Переговоривши по телефону, хлопці їдуть в іншому, дальньому вагоні. Дорога пройшла спокійна, знову із сусідами не повезло чергова вагітна, якась черезчур нервова жінка, бальзаківського віку, плюнувши на все це я роздивлявся пейзажі за вікном.
В дорозі стало відомо, про смерть одного із хлопця, учасника львівського угрупування “Banderstadt ” .. Сумно, коли молоді хлопці у розквіті своїх літ, покидають цей світ..
На вокзалі мене уже повинен був чекати Я… але ж це ж Я. він побажав щоб я його сам шукав, бо йому холодно і т.д. і т.п., пославши його на чоловічу гені талію я попрямував до міста. А погода дійсно була зла.. прохолодно, хмарно ще й дощ накрапає.. як я себе картав, за те, що при собі мав пару шортів, три футболки, а ніякої накидки і не взяв.. провал одним словом, всі значить у курточках ходять, а тут туристи морські))) Неподалік від вокзалу мене все-таки наздоганяє Я. і ми удвох прямує в місто, по дорозі заходимо у різні магазини щоб хоч трохи зігрітися)))
Відзвон іншим хлопцям і через деякий час нас уже 5 щей і всі одягнені аналогічно до мене))) Епічна фраза Я.:“Пішли в макдональдс я хочу срать!” (вибачаюсь за грубість). Всі вилягають із мого напарника))) Подумавши, погадавши ми розуміли, що по такій погоді ми далеко не загуляємо, вирішено було десь бюджетно поїсти, погрітись і дочекатись хоч трохи тепла. У мене правда була думка іти шукати секонд, щоб купити хоч якусь куртку, та більшість вирішили іти їсти.
Знайшовши неподалік від славнозвісного оперного театру не погану забігайлівку, чекаємо поки відкриється і можна буде вписуватися. Пробували прориватися до назначеного часу але порядні працівниці закладу були невблаганні. Поки чекали зразу з нами намагалися вступати в контакт місцеві робітниці(молоді дівчата-студентки), та нам було не до них, хоча зігрітися з ними… ой щось мене понесло)) Давши, зрозуміти дівчатам, що нам зараз не до них чекаємо відкриття. І.. до нас починає говорити, неабияк підпитий мужик.. це було щось, сміх йшов сам по собі. Скільки ядка за такий короткий проміжок часу))))Епічний діалог мужика і Я.:
- У Харкові, розмовляють справжньою українською мовою. – твердив невідомий.
- Та нєєє, у харькові всі по-русскі БАЗАРЯТЬ)))))) – гордо відповів Я.
Після цього всі випали. Добавлю, що пару раз невідомий підсідав до нас за столик і починав, щось втирати, після чого ми дізнались, що він нев’їбісь воєнний і коли той сказав, щось по-польські, невгамовний Я. дав у відповідь: “Бардза добже”. І знову всі випадають, крім військового і Я. Доречі це по нашому означає “Дуже добре”.
В процесі відсидки у кафешці до нас підійшла ще одна виїзна дівуля А. Просидівши уже і так не малу кількість часу ми вирішили іти гуляти, незважаючи на погоду.
Згодом нашу компанію поповнили ще два хлопці. Почали думати, куди іти. Скільки чудових місцин але розумієш, що на все просто не вистачить часу. Вирішили пробити ратушу, яка знаходиться на площі Ринок. Перед тим як піднятися, побачилися ще з трьома біло-зеленими, котрі тільки-но спустилися з небес на землю))) Побажавши нам успіхів, перепитавши чи ніхто із нас не пив, ато йому худо буде ми розійшлися освоювати місто. Якщо вірити написаним словам, то кількість сходинок у самій вежі – 306. Дійсно підніматися було довгенько але в принципі, особисто я, не заморився.
По дорозі Л. за фоткав ось такий не хитрий механізм , який приводить в дію дзвони.
Панорама, що відкривається із ратуші, просто захоплює дух. Багато писати не буду ось фото.
А тут якщо придивитися, то можна побачити вдалі Високий Замок, котрий я пробив минулого виїзду.
Ну а це фото спеціально для одного юзера, гести, знаю, що уже бачив але просто рішив повийожуватися)))
На останок прийшла в голову ідея, дати фото на розах.
Спускатися, доречі, було набагато важче чим підійматися, східці не дуже удобні для спуску.
Ще хотілося пробити пам’ятник Батькові, тобто Степанові Бандері. Наш общак вирушив до нього. Загальне фото.
І гайда далі гуляти. Трохи фото по місту.
Місцевий ядок))
Було помічено ось такого тіпа
Відразу почалася з ним фотосесія. У нас позитивний настрій, добавлені роки (таке як здоровий сміх добавляє життя людині), у хлопця ж аналогічно, тільки йому добавилося пару гривень і він навчився зігувати, ох ці ж зігуни)))
Згодом помітили фею.
На моє прохання сфоткатися, солодкі горішки сказали без проблем)))))))
Доречі через пару хвилин була зловлена схожа дівчина, тільки вона носила квіти і горішки у неї були по-більше але, коли я до неї підкатив, вона сказала, що фото 5 грн, дорогуваті горішки, мля..)
Ми гуляємо по Львову)
Роздивлялися все, фотографувалися, насолоджувалися духом старого міста))
Браві хлопці з ЮБС залишають згадку про себе)
На цій фото видно наречену, розсікавши по вуличкам я завтикав на її.. ну завтикав, поряд ішов Л. і каже:
- О, Іванко, там такі булочки. – і він дивився у ближній магаз.
- ага… - а я втикав, зовсім на інші булочки)))))) коли він це випалив, то сміх тривав хвилин 10)))) Навіть, назрівав план вписуватися на весілля зі сторони нареченої)))))
Нуууууууу..тут без коментарів))))
Потім, було вирішено приземлитися десь у генделі. Вписавшись, дехто пив пивко, дехто сочок, дехто просто сидів втикав. Я. трохи відстав від групи і коли знайшов нас і побачив, що деякі парні посьорбують пивас, з порогу крикнув дівчині:
- а, у вас, водка є???
Всі вилягли))))) Я ж посьорбуючи свій сок, розумів зараз Я. понесе…) Наближалось закінчення нашого бенкету, дехто уже був підкебаний. І коли Л. з хлопцями побачив у вікні солодкі горішки і двинули знову фоткатись, я не гаючи часу підкатив до офіціантки. Подарувавши їй стікер, сказавши, що ми фанати із Полтави і давши пару компліментів, дівчина засяяла і не відмовилася від фото)))
Фото мальцов із горішками)))
Фото із офіціанткою))
А це наша мила компанія)
Наближався час гри. Потихеньку вирушили до зупинки. І уже через певний час ми були під гостьовим, де на нас чекала уже основа ВГЛ))) До гри хлопці ЮБС на чолі із А. купили квітів і свічок, щоб вшанувати пам’ять загиблого хлопця. А також весь перший тайм і більшу половину другого тайму, ми в знак солідарності мовчали із місцевими фанами.
Пару фоток зі стада.
“Заповнені” трибуни.
Гра закінчилася. Перемога ВП. Душа радується, за команду. 50 перемога на виїзді за часів виступу у вишці))))) І друга перемога над Карпатами у Львові. Після гри все було спокійно, вокзал, тяга. Доречі, дорога назад дала свій улов))) Молода провідниця клюнула, як виявилося їй 26 років і звати Оля)))) Трофей – номер телефона))))аєєєєєє. Ось так пацани))
Катайте виїзда від душі і без пафоса)
Вперед, Ворскляни!
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі