Одеса влітку. Як то було.

Дата : 25.07.2013
Автор : Каріна
Одеса влітку. Як то було.

 Дізнавшись, що виїзд до Одеси припадає на 21 липня, в самий розпал літа, заздалегідь обдумавши все, я поїхала до Південного вокзалу. Придбавши там два білети, для себе та сестри, та вирішивши всі проблеми із впискою, залишалося лише чекати суботи.
 Це був мій другий виїзд за всю історію. З Полтави ми виїхали близько 19 години. Під час відправлення почався невеликий дощик, говорять це на щастя, тому я не засмутилася. Зайнявши свої місця, щоб не сумувати, познайомилися з дівчатами-сусідками. Час минав швидко, не встигли озирнутися, як на небі з'явився місяць і в густій темряві виднілося світіння телефонів.
 Прокинувшись від ясних променів сонця, голову відвідували приємні думки про те, що нас очікує. О пів на 10-ту ми вже бачили надпис "Ласкаво просимо в місто-герой Одесу!". На вокзалі нас зустрів друг-одесит, до якого ми вирушили вписуватися. Переодягнувшись, попрямували до моря. Дорогою зустріли полтавчан, які прокричали декілька зарядів. Холодна вода не завадила скупатися. Сонячна погода потішила і ми, як шашлички, лягли загорати. Незабаром коло нас примостилося двоє хлопців під градусом та дівчина, котра навзрид плакала, тому що в неї вмерла собака. А один із "щиросердних" її друзів почав сміятися та говорити, що собака це просто тварина, за що і отримав декілька лящів. Нарадість, через хвилин 10 вони пішли, залишивши за собою пакет з креветками. 
 День наближався до кінця і щоб перед грою хоча б трішки прогулятися містом, ми вирушили додому і вже через годину насолоджувалися краєвидами Одеси. Краса вулиць та старих будівель вражала. Було відчуття наче ти повернулася в далеке минуле... Гуляючи вулицями на розах, всі хто проходив повз здивованими очима дивилися на нас. Час минав і о 21 годині ми були біля стадіону. Піднявшись сходами побачили телевізор з трансляцією гри Севастополь-Шахтар, зрадівши перемозі друзів з посмішкою зайшли на стадіон.
 Перед початком гри капітани команд під звуки гімну України підняли прапор, потім пролунав свисток. Початок матчу був цікавий і передвіщав гарну гру з обох сторін. Чекати довго не довелося, Даллку попадає в штангу, а от Рієра відповідає влученням в ворота. На 12 хвилині рахунок був відкритий, але нажаль не на нашу користь. Лише в додатковий час другого тайму ворсклянам вдалося зрівняти рахунок.
 Протягом гри на секторі панувала шалена атмосфера, запалено декілька разів піро, хотілося підтримати команду гучніше, було кілька перекличок з господарями "Одеса-Полтава алкоголь" та "...назавжди". Суддя свистить, команда дякує за підтримку. 
 Поки біля виходу розвивалася колотнеча, ми з сестрою вийшли в іншу сторону. По дорозі зайшли до магазину та зробили покупки для святкування зустрічі і такого результату гри. Їдучи до дому ми будили всіх своїми голосами, щоб кожен знав Полтава завітала до Одесси. 
 Наступного дня нас очікувала прогулянка містом до театру, морфлоту, Потьомкінським сходам... З посмішкою поглянули на Дюка з другого люка. Пройшлися головними вулицями Одеси. І якось швидко настав час прощання, з сумом в очах, але масою гарних вражень ми стояли на платформі. "Расставашки всегда пичалька" (с) Сократік. За весь час було зроблено багато фотознімків, які завжди будуть нагадувати про цей чудовий виїзд. На згадку один про одного обмінялися розами. О пів на 22 ми відправилися і вже вранці були в Полтаві. 
 До наступних виїздів!

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі