18.05.2013. Виїзд на гру Арсенал-Ворскла.

Дата : 19.05.2013
Автор : БМ
18.05.2013. Виїзд на гру Арсенал-Ворскла.

Мій коротенький звіт про виїзд.

Поїздка в Київ на футбол не була запланованою. Так вийшло, що напередодні мені небхідно було бути в столиці. Ранок пройшов у справах. За сніданком в одній з привокзальних харчевен помітила відомого в певних колах революціонера Т-ча. І не дивно, бо сьогодні в Київ з’їхалось стопіцот тищ людей з усієї країни на сумнівного толку мітинг. День гастарбайтера в Києві (с).

 Друга половина дня у мене була вільною. Моя прогулянка почалась з вештання по тргівельному центру «Оушн плаза». Саме там, де колись склеяла плавники акулка, яка плавала в акваріумі.

А ще сучасному і прогресивному Києву вдалось занурити мене в спогади з дитинства. Зайшовши до одного з супермаркетів, я наштовхнулась на абсолютно не відповідний інтер’єр. Я б сказала, що зайшла в справжній гастроном. Саме такі були в радянському союзі. Хоча техніка була сучасною на вигляд, але звуки, які вона  видавала переконували мене в протилежному. Холодильники гуркотіли, кондиціонер протікав і капав зі стелі на підлогу, утворюючи озерця. Продавщиці – жіночки початку 90-х. Найцікавішою раритетною штукою були каталки на колесеких з дерев’яними поличками для хліба. Пам’ятаєте, такі були в гастрономах? Вони ж служили і прилавком для свіжого запашного хлібчика. Ааа... Клас!

 Деякий час я провела в одному з двориків. Я читала книжечку, ласувала розм’якшими шоколадними цукерками і через кожні десять хвилин підіймала очі в синє небо, де пролітав черговий літак.

 Моє взуття страшенно натомило ніжки і я вирішила нікуди не ходити, а прямувати одразу за квитками до стадіона. І там я вже побачила залишки мітингу. Картина вражаюча. Гори сміття, пусті пласткові пляшки, папір. Серед всьогого цього прямо на асфальті та на парапетах сидить молодь. У мене в голові було лише одне питання: ЩО вони всі тут роблять? Чого сидять... Просто тупо сидять. При чому всі якісь неформальної зовнішності. Таке враження, що це не люди, а якісь щури. Брудні, неохайні і якісь сумнівні. Сидять на горах сміття і нічого їх не бентежить. Фє.

 Я пожалкувала, що мій фотоапарат розрядився і я не можу показати вам цю картину маслом.

На стадіоні мені дозволили обрати місця на секторі, де б я забажала переглядати футбольний матч. Знаєте, прям як в театрі. Показали всі наявні вільні (переважно) місця.

  Сам матч був зовсім в’ялий. Футболістам треба було відмучатись ці два тайми – така головна задача читалась в їх грі. Респект Артему Громову за м’яч. Молодчина. Після футболу мені, нарешті, вдалось відвідати пабчик Натюрліх. Я спробувала нове для себе темне пиво. Називалось воно емн.. дабл шоколад чи якось так. Смакота, друзі!

 Час був від’їжджати. Сюрпризом для мене став Коля Дутий (він же олдскульне рисеня), який їхав в одній маршрутці зі мною. В Пирятині ми наздогнали клубний бас Ворскли. Футболісти лазили по магазинчикам, пили водичку, жували морозиво, посміхались. Напевно, вони вже давно забули рахунок сьогодняшньої гри з Арсеналом.

 Ми рушили і мені страшенно пощастило, що мій сусід пересів на тільки-но звільнене місце. Ура! Я скрутилась калачиком на цілих два сидіннях і довольна дотряслась до Полтави.

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі