13.10.1996. Кіровоград. Зірка-Ворскла 2:0

Дата : 17.02.2013
13.10.1996. Кіровоград. Зірка-Ворскла 2:0

Попередній виїзд до Запоріжжя був зроблений нами автобусом від ФК (по 14 гривень з носа). У наших серцях теплилася надія, що поїздка в сусідній Кіровоград буде коштувати хоч трохи дешевше. Але, нажаль, такса залишилася «запорізькою». У зв’язку з цим у наших рядах відбувся розкол, який полягав у наступному: 1,5 людини поїхало на автобусі від ФК, 2,5 людини поїхало від тролейбусного управління і тільки 4 повноцінних людини (Алік, Лисий, Строітєль і Пузир) всім своїм нутром бунтуючи проти шкіроздиральних 14 гривень, відправилися потягом Харків-Одеса. На Південний ми приперлися години за півтори до відправлення. Тут ми виявили «стариків», які також непогано вміють рахувати і вирішили також добиратися залізницею. Культурно відпочивши на прохолодному пероні, уже шістка полтавців з піснею «Наша Ворскла - найсильніший в світі клуб!» повільно завантажилися в уже традиційний останній вагон, де нам були відведені найкращі місця біля … сортиру. Мило ведучи бесіду, часом згадуючи Ворсклу (місцеві їздаки у вагоні весь час не давали кричати на повні легені), ми грали в «дурака». Кременчук підкрався непомітно… Маючи бажання продегустувати пиво землячків, ми фактично повним складом висадилися на пероні, навіть не підозрюючи, що небезпека чяатувала на нас неподалік. Тричі проскандувавши «Ворскла – чемпіон!» ми зайшли в будівлю вокзалу. Не виявивши навіть запаху пива, ми було вирішили повернутися в поїзд, але тут звідки не візьмись з’явилося тріо уродів у міліцейській формі. І хто б міг подумати, що культурно заламавши руки, нас доставили у відділення вокзалу.Там бігав якийсь придурок у штатському (який, як виявилося, їхав з нами в одному вагоні і радісно кричав: «Ура, піймали фанатів!» Інша, непомірно мордата свиня закону, розмахуючи своїми «граблями» намагалася нам «відкрити» очі і довести, що ми до цього дня глибоко помилялися, а саме: «Кремінь – чемпіон на віки!» Достатньо прокомпостувавши нам мізки, нас відпустили. Знову зайнявши свої «люкси», без особливих інцидентів ми під’їхали до Кіровограда. Було не багато ні мало – година ночі. Попереду було найстрашніше – просто сидіти… Ніч знехотя все ж передавала повноваження ранньому ранку. Трохи втихомиривши свї шлунки пиріжками, ми вирушили по сонних вулицях Кіровограда. Потихеньку-помаленьку наш загін підійшов до так званого стадіону «Зірка». Виявляється на території стадіону, який обнесений забором, можуть знаходитися стоянка для машин, гаражі, тенісний корт, майданчик для баскетболу, дитсадок і ще купа всякої всячини. Оглянувши хороше горбате поле, ми присіли на сектор за воротами, вехні ряди якого закривало могутнє дерево… Цей виїзд був ознаменований великою кількістю фоток, так як не були залишені без уваги будь-які варті уваги об’єкти: пам’ятники, будинки, перехрестя, стенди і навіть телефонні будки (доречі, телефонувати в них можна навіть без жетонів!). Побродивши по місту, ми вирішили повернутися до стадіона, і зустрітити основну масу, але як виявилося не якість полтавських уболівальників… Лише на початку третьої години дня почали з’їжджатися автобуси з Полтави. Зібравши всі праві і не дуже сили, ми зайняли відведений ментами сектор, По ходу матчу вболівальників можна було розділити на дві групи: праві і «комбати» (конкретно «втарені» чуваки з «Газпрома», які були в Києві на грі з ЦСКА, де пили, а опісля співали пісню Любе «Комбат»). Ряди правих були значно меншими, але вони то і створювали основну підтримку улюбленій команді. Несамовито підтримуючи Ворсклу, ми (фани) завели далеко навіть не «комбатівську» кіровоградську публіку, яка почала використовувати оркестровку «Ворсклянки» і почала кричати під неї «Зірка-НІБАС». Після закінчення матчу місцеві «лохи» (що характерно не тільки для Кіровограда) почали викрикувати всякі фрази на адресу Ворскли і Полтави, уявивши Зірку самою-самою, а Кіровоград пупом землі. І тільки місцеві фани віднеслися до нас належним чином.

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі