29.08.1999. Київ. ЦСКА - Ворскла 1:1

Дата : 12.02.2013
29.08.1999. Київ. ЦСКА - Ворскла 1:1

Такий рідний і улюблений виїзд до Києва на не менш улюблене ЦСКА і особливо улюблений шестизірковий стадіон ЦСК ЗСУ не міг не зібрати трішки більше народу, ніж завжди. За останні три роки побачення з кіньми у нас було вже п'яте.
У призначений час на Київському вокзалі зібралося лише 6 чоловік: Трутень, Рюкзак, Пармалат, Туфель, Альф і Білий Орел. Як завжди кричали про виїзд баби, але... Тільки за 15 хвилин з'явилися Пузир, Індєєць, Мутний і ще чоловік десять лівих проводжаючих. Всі вони прийшли з Дня народження, тому стан деяких був, м'яко кажучи, не дуже. Дружно й весело покричавши на вокзалі в підтримку рідної команди, виїздюки занурилися в вагон. І в цей момент деякі проводжаючі теж зважилися їхати! Першим про своє бажання відвідати столицю заявив Індєєць (про нього окрема розмова), потім наважився їхати Мутний, але його всіляко відмовляв брат Амбал, заявляючи: "Шо, я сам картоплю копати буду?" (А шо, впадло?, - подумали ми!). Якби не міцні руки брата, Пашко б знову опинився в Києві, як і 3 роки тому (тоді вмовляння братишки не допомогли), або хоча б 100 грам... Потім збирався поповнити волонтерівську бригаду Семен, але його відмовили, пообіцявши налити певну дозу. І тільки Індєєць не пішов на вмовляння інших і вписався в поїзд, та так, що цього не помітили не тільки проводи, але і ми. Вже коли потяг рушив, нами був помічений цей рідкісний екземпляр. Деякий час він кантувався на третій полиці, не видаючи ні звуку, але по мірі віддалення від Полтави знайомі голоси почали лунати по всьому вагону. Першим помітив полтавську реліквію Рюкзак: "Тихо, тихо, Серьога, тут я лежу", - заявив Індєєць (яка радість!).
Після того як всі бажаючі їхати були в зборі, почали трапезувати. Полилася річечкою "Трутньовка" і душевна фанатська розмова на тему "Наша Ворскла - найкращий у світі клуб!". Індєєць після чергової дози роздягнувся до пояса, при цьому почав танцювати. Явлення Індюка було помічено проводом, який весь час обурювався: "Як, у мене в вагоні зайці!" (Але Індєєць-то - не заєць!). У результаті Індюка виписали в Гребінці, причому в такому вигляді як він і танцював (дурний провід). Але як же ота вагоноважата скотина була здивована, побачивши Джонні в Києві на вокзалі. Виходячи з вагона, Індєєць тицьнув йому в морду фак. А історія його шляху в цьому поїзді проста. Після того, як за Індєйцемзакрилися одні двері, відчинилися двері з іншого боку цього ж вагону. Хтось з наших вміло скористався спецалкой, впустивши бідне тіло і уклавши його в «гроб». У затишному місці блідолиций пролежав майже до самого Києва.
Приїхавши, як зазвичай, рано вранці, як зазвичай, зібралися і, як зазвичай, пішли по звичайній дорозі до звичайного стадіону, щоб, як зазвичай, спочатку пообідати, а потім, як зазвичай, пофанатіти за улюблену команду. Поснідавши на стадіоні чим Бог послав, народ розбрівся по інтересам. А інтереси у всіх практично збігалися: попити пивка! Але, оскільки грошей у всіх особливо не водилося, то бажання так і залишилося бажанням. Однак, пополоскати рот цим диво-напоєм деяким все ж вдалося. Час до матчу проводили то в Києво-Печерській лаврі, то просто на пляжі в Гідропарку, то просто бродили по столиці, фоткаючись де заманеться. У призначений час вся юрба з'явилася на стадіон, щоб підтримати свою улюблену команду. "Ворскла" у цей день не підвела. Грала просто здорово. Ми також не шкодували своїх глоток. А коли Кобзар відкрив рахунок, шиза на секторі пішла відмінна. Правда, скоро цеесковці відігралися, проте шиза тривала то самого кінця матчу.
Після матчу, як завжди, виникло питання: «За який ляд виїхати бригаді додому?" Природно питання вирішувалося з допомогою футболістів улюбленої команди. Цього дня щедрість кумирів була безмежною. Лідером традиційного післяматчевого грошового хіт-параду став Сергій Баланчук, який не пошкодував фенам 50 гривень. Інші теж не жмотились. Хто п’ятірочкою, хто десяточкою допомагав бідненьким фанатюкам. Загалом сума підібралася солідненька. Але ось – невдача! Квитків у касах не виявилось, а їхати потрібно було обов'язково, бо це був останній паровоз у бік Полтави. Вихід був знайдений - вписуватися. Ця затія вдалася на славу. Хто зміг прошмигнути крізь всевидюче око контри, а хто залазив у вікно. Так чи інакше, всі благополучно вписалися, не витративши при цьому жодної копійки. Природно, вирішено було посвяткувати вдалий результат "Ворскли". Пішли до вагона-ресторана. І почалося культурне "бухання". Результат - Туфель і Пармалат ужрались в пень. Ледве вдалося їх укласти на треті полиці.
Однак поїздом поверталися додому не всі. Пузир і Трутень домовилися з керівництвом команди, що їх забере клубний автобус. Туди ж потрапив і Індєєць, який заникався на заднє сидіння. Дорога назад в автобусі була веселою. Гравці пригостили фанів пивом. Одним словом, виїздок вдався на славу. Побільше б таких...

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі