15.08.1999. Маріуполь. Металург-Ворскла 2:1

Дата : 07.02.2013
Автор : Туфель
15.08.1999. Маріуполь. Металург-Ворскла 2:1

Прийшовши на Південний міста Полтави, я вже практично знав, що свій виїзд до Маріуполя я буду долати сам. Побродивши на вокзалі, несподівано до мене підійшов "лівий" мужик, якого я не знаю і ніколи не бачив. Напевно, є Всевишній на небі, тому що поспілкувавшись з ним, виявилося, що він теж їде на футбол, де грає наша улюблена "Ворскла". Він пообіцяв, що до Маріуполя буде мене спонсорувати (адже в кишені у мене була гривня і три пачки сигарет). Настрій піднявся, і ми вдвох втиснулися в красноградську собаку, де народу було, як бруду навесні. До Краснограду доїхали без пригод, а потім і до Лозової. Там прикупили трішки самогончіку (2 літри). Після Лохової опинилися в якомусь Дубово, в якому ми зависли на 5 годин через запізнення собаки на Червоноармійськ. У Дубово ми намагалися не сумувати, а поглинати все той же лохівський самогон, після якого нам ставало все веселіше і веселіше. Так ми і провели час в цій глушині.
У Червоноармійській собаці мій напарник заснув. Мені ж не хотілося. Так вийшло, що я познайомився з дівчиною з Харкова, яка їхала в місто Димитрів. Із нею добре розважився. Так непомітно ми підібралися до Красноармійська. У донбаське містечко наша собака приперлася з двогодинним запізненням. На виході з вагону нас чекали приємні люди в міліцейській формі. Півгодини вони нам пудрили мізки в своїй конторі. За цей час перевірили у нас вміст сумок і документи. Через ці перевірки ми запізнилися на останню собаку до Ясинуватої. Сидіти до ранку не було сенсу, треба було будь-якою ціною добратися до Ясинуватої, щоб там пересісти на маріупольську собаку. В цей час підійшов якийсь пасажир і ми почали діяти. Вписалися класно! Через «резину» потрапили прямо в вагон-ресторан. Всю дорогу до Ясинуватої пили горілку з пивом. У Ясинуватій спокійненько вийшли і пересіли на собачку до Маріуполя.
Місто зустріло нас палючим сонцем і запахом Азовського моря. Взяли рибки до пива і взяли курс на море. Там зустріли місцевих фанів. Із ними продовжили звичайну фанатську п’янку до самого початку матчу. На стадіон пройшли вже гарненькі. Не минуло й десяти хвилин, як на стадіоні з'явилася полтавська братія з трьох осіб: Пармалата, Клоуна і Сані, які підрулили з Харкова. Пофанатіли ми звичайно весело. От тільки "Ворскла", а точніше суддя підкачав, який попросту вбив нашу команду. Мудило.
Після матчу я, Клоун і лівий пішли на нічліжку до маріупольського фаната, а Пармалат і Саня відділилися від нас i пішли до іншого фана. Перед цим забили стрілку на залізниці о 7-ій ранку. На наступний день у визначений час прийшла тільки моя компанія. Пармалата не було. Вирішивши не чекати їх, відправилися назад в рідну Полтаву. Грошей у нас було мало. Допоміг металуржанин, давши на дорогу двадцятку. Йому велике спасибі за гроші і гарний прийом. Сіли на собаку до вже знайомої Ясинуватої. Далі дісталися чомусь до Дебальцевого, сівши в пасажир Одеса - Луганськ. У Дебальцевому лівий від нас втік, сівши в пасажир Луганськ - Львів за 25 грн. Ми залишилися вдвох. На вокзалі в Дебальцевому поспілкувалися з луганчанином Майстром, який їхав гріти своє пузо на море. Поїхали опівночі на Харків. Вранці опинилися у Харкові. Тут наші шляхи з Клоуном розійшлися. Мені треба було хоча б до обіду потрапити до Полтави, через навчання в університеті. Клоун подарував мені останні 2 грн. і сказав, щоб я їхав на експресі. Але за ці гроші я зміг доїхати лише до Коломака. Там, недовго думаючи, відправився на трасу в надії виїхати додому автостопом. Нажаль, мене ніхто не взяв. Як я не старався сподобатися водіям, хоча і зображував із себе Борьку Моісеєва, Серьогу Пенкіна, навіть Шуру, але видно я не вдався пикою або ще одним місцем. Так чи інакше, простоявши на трасі до восьмої вечора я "прогавив" всі собаки на Полтаву. Довелося до ранку ночувати в цій перді. І тільки під ранок поїхав у рідне місто.

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі