16.08.1998. Київ. Динамо-Ворскла 4:0

Дата : 26.01.2013
Автор : Пятий
16.08.1998. Київ. Динамо-Ворскла 4:0

Виїзд до Кривого Рогу з Пармалатом, незважаючи на весь його трагікомізм, нам сподобався і було вирішено продовжити спільне мандрування. В умовах постійної фінансової кризи зайві трати грошей — недозволена розкіш і ми знову вирішили добиратися найдешевшим транспортом. Із ранку, за день до матчу, завантажились в ромоданівську «собаку» (Трутень і Пузир їхали ввечері пасажирським). У собаці контра забрала у мене “м’ясну” ксиву і вимагала у вигляді викупу 3 гривні. Із величезними труднощами вдалося визволити “документ” без матеріальних витрат. Прибувши в Ромодан, я відразу ж розписався на стінах місцевої параші, тільки що відреставрованої (це було стратегічною помилкою: залишати автограф потрібно залишаючи місто, а не прибуваючи до нього). Із наступним засобом пересування була біда, до Києва собаки ще не ходять (хоча про це щосили сурмили по телеку), а їздять до Лубен , що знаходяться в 30-ти кілометрах від міста. У напрямку Лубен собака ходила раз на добу, о п’ятій годині ранку (тоді було12 годин дня). Ми опинилися в складному станвоищі. Не знаючи, що вигадати, сходили у гості до моєї однокласниці, в якої там живе бабуся. Я, під час пошуків знайомої, встиг розписатися і на будівлі місцевої сільради. Тимчасова мешканка Ромодану порадою не допомогла, не запропонувавши навіть перекусити. Повернувшись на вокзал, були запрошені до міліцейськоїкімнати.Менти здогадалися, що авторами написів були ми (або я, якщо хочете). У моїй сумці був виявлений і вилучений речовий доказ - маркер. Я відправився відтирати своє мистецтво, а Пармалат перебував у мусорів в якості заручника. Вичистивши стінку, я повернувся, випросив маркер, ми звільнилися, хоча принижені були конкретно. Хай живе наша міліція!

Настрій зіпсувався, в безглуздому містечку залишатися на ніч бажання не було, та й відвідували всякий раз ідіотські думки про можливість відмивання сільради. Я за знаком зодіаку Терези, виваженість завжди відрізняла мої рішення, і я, все як слід зваживши, запропонував до Лубен пройтися пішки, а там вже на прямій собаці добратися до столиці. Ідея була моєю, рішення ж приймалося колективно. Мама ж Максима стверджує, що я змусив її синочка супроводжувати себе і через це під час марш-кидка він порвав свої туфлі, а нові коштують 25 доларів, так що я повинен ці витрати компенсувати. Чекайте-чекайте ... Під час культпоходу Пармалат зарекомендував себе погано підготовленим фізично підлітком, він другу половину шляху скиглив, а я ніс його рюкзак. Навіть не віриться, що незабаром він поповнить ряди (ледь не написав Червоної Армії) військовослужбовців та обмежить поле свого огляду не трасою Київ - Харків, а іржавим бункером. Ось такі максими і будуть давити під "синьо-жовтим" прапором ворогів, до числа яких, можливо, потрапимо і ми, як люди, що люблять свободу. У Стадні спробували вписатися в пасажир Полтава - Гребінка, але безуспішно. Йшли годин вісім. Залишок шляху подолали по темній невідомій дорозі, ледве не переплутали поворот і замість Лубен не звернули до Мгарського монастиря. Прибули, по-моєму, в годину ночі. Тут майбутній захисник Батьківщини зібрався їхати додому, пояснюючи своє рішення болем в ногах. Години через півтори він своє рішення змінив і зважився-таки відкрити для себе стольний град. Близько 5-ої ранку покинули Лубни, щоб до 9-ої прибути до Києва.Ізвокзалу "наша маленька зграя" пішохідним ходом дісталася до вулиці Грушевського, 3, де проводить свої матчі найвідоміша команда нашої країни. На пластикових сидіннях поснідали чим Бог послав і відразу ж були виписані ментом з собакою (або собакою з ментом). Він сказав, що стадіон "Динамо" - не громадська їдальня, сьогодні на ньому відбудеться футбольний матч. Ось це так! А ми й не знали ... Цікаво, хто грати-то буде, а?

У парку біля арени просиділи практично цілий день (я хотів сходити у Києво-Печерську лавру, але самому було лінь, а вояці не дозволили ноги). Матч починався дуже пізно, о 20.00. В районі 5-ої години до нас з єхидною посмішкою пришкутильгав Пузир. Вони з Трутнем дісталися без пригод (не враховуючи святкування дня народження журналіста протягом усієї ночі), зате наших пригод вистачило б на кілька виїздів. Потім підійшли кияни і ми вирушили бухати в якийсь дворик. Практично повторилася Одеса: Трутень і Пузир пили, П'ятий і Пармалат - ні. На стадіон пройшли абсолютно безкоштовно (ще й киян на шару провели!), хоча були сумніви у успіху цієї операції. Про хід матчу писати безглуздо, так як рахунок говорить сам за себе. Пофанатіли цілком пристойно, як для гри "Ворскли". Після матчу Орден проводив нас до вокзалу. При посадці в поїзд у Ордена стався невеликий конфлікт з проводом, але серйозного продовження він не мав. А якби подальший розвиток і відбувся, то я, згадуючи габарити нашого проводжаючого, думаю, що далі ми б їхали без провідника. Маючи квитки до Ромодана ("улюблене місто може спати спокійно", - П'ятий більше не буде псувати архітектуру вашої параші, на цей раз) спокійно доїхали до Полтави. Відразу за Києвом, в ничку від Пузиря і Трутня, які відразу ж завалилися спати, після алкогольної втоми, з'їли банку тушонки.
Неважко помітити, що Пармалата на виїзді вічно переслідують неприємності. Мабуть він з легіону Люцифера і тому неугодний Богові. Тому, напевно, Макс з фанатизмом будь обережніше. Мало чого. Тюху-тьху ...


Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі