18.05.1998. Київ. Динамо-Ворскла 5:0

Дата : 25.01.2013
Автор : Студент
18.05.1998. Київ. Динамо-Ворскла 5:0

Збір був, як зазвичай, ввечері напередодні на Київському вокзалі. Ми з Аліком, підскочивши на вокзал,надибали там Пузиря та Трутня. Після вписки в вагон була накрита "галявина", щоб ситноповечеряти і скоротати час. Вся ніч була попереду, нащастя Іванич прихопив з собою енну кількість горючого. Зранку, по прибуттю в столицю, зідзвонились з киянами, в результаті набили стрілу в Гідропарку з Піратом на 12-ту годину. Часу лишалось досталь, тому ми пішли гуляти мстом. Опинились біля палацу “Україна”, я і Алік ненадовго відійшли, а Трутень і Пузир лишились біля "України". Після повернення ми виявили сплячого на лавці Іванича та відсутнього Пузиря (котрий пішов за пивом). Порадившись вирішили, що ідеального місця для того щоб перекусити не знайти. Але на лаві приймати їжу нам здалося не зручно (мало місця), тому галявину накрили безпосередньо біля входу в палац, на газоні. Все було доволі шикарно, життя налагоджувалось дуже швидко. Але ніхто з нас і думки не мав, що якась «добра душа» вже визвала ментів.  Як тільки під`їхало три воронка в мене одразу промайнула думка, що на цьому виїзд закінчиться. Менти вистрибнули з намірами оточити всю територію, а головний з них, навпростець по газону пішов до нас. Я, не довго думаючи, пішов йому на зустріч. У підсумку вдалось домовитись. Він тільки сказав, щоб після себе не лишали сміття. Закінчивши трапезу, наша четвірка поїхала на стрілу з Піратом. Далі ми зависали в затишній кафешці неподалік готелю “Братислава”. Сиділи добре, так що за горілкою прийшлось ходити неодноразово. Хоча на дворі було ще далеко не літо, але враховуючи наш стан, було прийняте рішення їхати купатись на Дніпро. Наплюхавшись у воді ,«як парне молоко» вилізли на берег обсихати.

Тут мені і Аліку прийшла в голову думка: завалити Трутня на пісок. Треба сказати, що реалізувати цей задум було доволі складно, так як Іванич вже не такий і маленький. В процесі бушідо два проти одного, що тривало 5 хвилин, всі троє вивалялись в піску, так що друге купання було просто необхідне. Після вирішили на метро їхати на стадіон “Динамо”. Вже в метро Пузирю і Аліку прийшла в голову геніальна думка їхати зустрічати кротів на ЦСКА (в цей день проходив матч ЦСКА - “Шахтар”) і ніякі аргументи, що їм приводили не змогли вплинути на їх рішення. І вони погнали на зустріч. Я, Іванич і Пірат повалили на “Динамо”, там виявили Альфа, який зависав у столиці другу добу. Підтягувались кияни. Хвилин за 30 до матчу повернувся наш «зустрічаючий дует». Як стало відомо з їх розповіді, «кротів» вони так і не зустріли, але, мабуть тоді вони зустрілись один з одним, так як прийшли до стадіону в піднесеному настрої міцно тримаючись один за одного, співаючи якісь пісні. Підійшов час висуватись на сектор. Алік тут почав згадувати свій недавній сон, в котрому Ворскла обіграла Динамо з рахунком 5:0 (!) Я сказав, що він неуважно дивився сон.

На стадіон пройшли, не маючи квитків- без проблем, ще провели з собою десяток киян. Вже на секторі зустріли Рому-Альфу, котрий в останній момент вписався в автобус від  “Газпрому”, в котрому їхало 12 кузьмичів і оркестр “Ворсклянка”. Музики, м`яко кажучи, були не в дусі, так як відбулась подія, що яскраво характеризує інтелектуальний рівень людей в сірому. Оркестр менти першочергово не пропускали на стадіон. Щоб їх пропустили, одному з оркестрантів прийшлося йти до комісара матчу, котрий завізував: “оркестр пропустити”. Мужики повалили на сектор. Той же мент, прочитавши написане, буркнув: “проходьте без інструментів, про них тут нічого не написано”. Ніякі пояснення, що слово “оркестр” само по собі включає наявність інструментів не допомогли. Фанатіли ми в першому таймі нормально. “Ворскла” прагнула грати з суперником на рівних, як підсумок 0:0. Волонтери в перерві прикупили ще трохи пивця. Потім привалили на сектор кияни Віні, Орден і Сом. Пройшлись в найближче до стадіону кафе. Посиділи. Після чисельних тостів за здоров`я пішли дивитись футбол. Нічого приємного для нас другий тайм не приніс: “Ворскла” пропустила 5 сухих м`ячів, тим самим збувся в точнісінько навпаки сон Аліка. Фанатизм згасав по мірі забивання голів в ворота Андрія Ковтуна.

Після матчу було вирішено вписуватись в бас до кузьмичів. Потехеньку разом з киянами бригада потягнулась до місця стоянки автобуса. Поки ми не спішно підходили до автобусу, на обрії замайоріли гінці, що були відправлені за горілкою. Прощання пройшло бурно, завантаження в автобус ми пам`ятали доволі смутно.

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі