9.03.1998. Запоріжжя. Торпедо - Ворскла 0:1

Дата : 21.01.2013
Автор : П'ятий
9.03.1998. Запоріжжя. Торпедо - Ворскла 0:1 
... а Олег Скрипка,з гурту ВВ правий виявився - ВЕСНА ПРИЙШЛА! Настала пора вітчизняну зірку до феноменів типу Кашпіровського,Нострадамуса чи Ванги зараховувати. Пророцтва його на всі 100% підтвердилися і найромантичніша з усіх пір року потихеньку стала наступати, радуючи всіх шанувальників найпопулярнішого виду спорту, крім іншого, прийдешніми футбольними баталіями, а фанатів - ще й виїздами. Змушений торкнутися і неприємної теми, яка стала вже притчею во язицах:жалюгідного фінансового становища волонтерів.Райдужні перспективи на нього не дуже проглядалися,але на хліб погано-бідно вистачало, хотілося ще, правда,і видовищ. Футбольно-пригодницьких.

Звістка про те, що перший виїзд належить зробити в Запоріжжя, нас, природно, порадувала. Та й як може не порадувати позачергова зустріч з гостинними "Ураганами", з їх пивзаводом зокрема ... "Ворскла" мала прибути на гру з Туреччини, де вона проводила останній збір. Ми ж, ясна річ, вирушали з Полтави. Вирішили виїжджати 8 березня маріупольським пасажирським в 17.03 до Лозової, а далі, як звичайно, на собаках. Стрілу забили на 4:00 біля технікуму, який знаходиться прямо на Південці. Я і Білий Орел (Б.О) виявилися найбільш пунктуальними, прибувши раніше за всіх. Тільки хвилин через 35-40 з'явилися Пузир, Альф, а слідом за ними Трутень. На вокзалі так само виявився лівий, який представився Серьогою і стверджував, що у нього до хера виїздів, але з фанатами їхав в перший раз (і, поки в останній). Про виїзд він якимось чином довідався від Пузиря. Біля кас Трутень повідомив, що з нами їде ще один унікальний тип - Ящук. І, правда, через пару хвилин з'явився цей клоун, одягнений в настільки "улюблені" в Запоріжжі динамівські кольори. Як тільки він дізнався про наше паломництво на батьківщину козацтва, я досі не знаю. Ян і Валера (Синяк) повинні були приєднатися до нас у Синельниковому.

Ми взяли квитки (по половинці, всього за 1,78 грв.), А Індєєць, який виступав у ролі
проводжаючого, вписався і поїхав з нами до Карлівки. У якийсь момент, ми вважали, що він поїде й далі, але його раптово відвідав "розум",що вкрай рідко з ним трапляється. Так, що в Карлівці, він звільнив нас від своєї присутності. Фани ж в дорозі пустопорожнім чесанням язиків не займалися, а повільно, але впевнено поглинали спиртне.У перервах між прийняттям, ми неабияк повторювали вже призабуті за час досить тривалого футбольного антракту заряди. Цей словесний понос (ну, так виходило) не викликав особливого захоплення у середовищі пасажирів, але якихось контрреволюційних висловлювань помічено не було. Та й ми втішали оточуючих тим, що терпіти нас залишилося не довго. Потім мовляв, відіспляться, коли ми вийдемо.

В Лохову прибули в 11 вечора. Перша ж собака на Синельникове була аж близько 4 ранку. Необхідно було чим-небудь себе зайняти. У Б.О., як відомо, є маса знайомих на просторах нашої багатостраждальної держави.Не стало винятком і це містечко, куди ми примудрилися потрапити. Тут проживала людина, з якою Діма разом пив горілку і попутно навчався у харківському інфізі. Зауважу, що була вже майже північ і, можливо будь Діма тверезий, він би не став телефонувати в такий час. Однак, для набряклого Б.О. дружні узи виявилися настільки сильні, що він забувши всякі правила пристойності, в супроводі мене, відправився дзвонити. Віталік, так звали дружбака Діми, пообіцяв скоро бути на вокзалі. Все було в ажурі, та тільки віражі, які виписував мій п'яний друг при русі по прямій, очевидно, здалися підозрілими ментам. І вони запросили нас з Пузирем, який взявся невідомо-звідки, у досить грубій формі, прослідувати в їх офіс. У їхнійї резиденції нам почали читати різного роду моралі про тверезий спосіб життя (я хоч тут причому, неп’ючий?). Фанати народ тертий, до всього звиклий, але коли обстановка стала накалятися, Пузир виклав карти (точніше журналістську ксиву) на стіл. Мусора обламалися і відразу ж змінили гнів на милість, кажучи, що зараз вписати на пасажирський не можуть, так що сидіть і чекайте своєї собаки. При розставанні навіть сказали, можете при будь-яких конфліктах з місцевим баластом звертатися саме до нас за допомогою (!). Ящук же, ледь висадившись на Лозівську землю, поїхав на таксі. Як шептали бабки біля під’їзду, знімати місцевих телиць. Покинувши прокляте відділення, ми, керуючись приказкою "не буди лихо, поки воно тихо", пішли подалі від вокзалу, з надією пожерти. Через деякий час з'явився і Б.О., з ношею. Його не хитра поклажа стала поштовхом для продовження засідання "Клубу любителів нажертися". Чергова доза була вже явно зайвою, але, тим не менш, фанати відпраивли її за призначенням. Першим проти подібного проведення часу виступив Трутень, який горланив, що не бажає бути упакованим ментами, а їде дивитися футбол. І ми відправилися в зал очікування, подрімати.

Але Старій Гвардії на місці не сиділося - пішов, як він сам висловився, "на розвідку". Вісті приніс невтішні: "всі всраку п'яні ". Благих звісток від нього і чекати-то було безглуздо: надто вже він зовні відмінний від архангела Гавриїла. Діму подалі від усевидющих очей правоохоронців сховали у вагон собаки, яка повинна була вранці їхати в сторону Синельникового. Але всі наші зусилля були марні: Б.О. прямо-таки як Гаррі Гуддіні вилазив з вагона, хоча його всіляко намагалися запхати. Незабаром менти вивчили тонкощі Діминого фокусу і вже, напевно, пов'язавши, відправили до "опочивальні". Вердикт на затримання Б.О. у Івановича був простий: "П’ятнадцять діб перон местиме". Наступним номером лозівській програми був Пузир. Він прийшов у зал очікування і став бурхливо висловлювати своє захоплення (не знаю, що послужило приводом для його емоційного сплеску). Наслідки: другий візит до "ментовки" і, як зазвичай, той же діагноз - не винен.Парад подій який, мабуть, міг би продовжаться аж до самого ранку, перервав графік проходження нашого паровоза. З горем пополам, без Б.О. ми таки поїхали з цієї чортової Лозової.

У Синельниково, проблем подібних лозівським, не було. Напевно, тому, що пробули ми там менше години. Тут на пероні підсів Ян і Валера, а також двоє луганчан: Майстер і Магеллан, які теж тримали путь в Запор. І в тих і в інших було спиртне, яке по дорозі з успіхом потекло в бездонні шлунки суппортерів.
У Запор приперлися десь о 10.30.
На вокзалі вже зустрічали нас "Урагани". Після колективних фотографувань всі дружно відбули на "Пивняк". "Металургівці" повідали, що наша гра відбудеться о 14.00 не на "АвтоЗАЗі", а десь на якомусь закинутому "Локомотиві" (галявина на торпедовском стадіоні, кажуть, нагадувала переораний город). О 16.00 була ще одна гра, але вже "металургівська".

Години за 1,5 до матчу я, Серьога та Трутень в компанії Прогноза були вже на стадіоні. Решта мафії продовжувала далі смакувати пивом і не тільки. Альф і Пузир влаштували інтерв’ювання в прямому сенсі цього слова, відкривши "полювання" на громадян, з метою визначити прихильність жителів Запоріжжя до футболу і зокрема до команд «Металург», «Ворскла» і «Торпедо». Все це ретельно записувалося на диктофон. Народ був явно не в захваті від того, що відбувається, звичайно ж, не кожен день в тебе беруть інтерв'ю "журналісти" "Радіо Прем'єр" (або ще якесь). Один мужик на радощах, що його помітили і дали слово "в ефірі" не міг навіть двох слів зв'язати, але подякував за інтерв'ю, сунувши в кишені Пузиря 4 пляшки пива, які він тільки що купив! Радісні своєю роботою маститих журналістів з "баришами" в кишенях залишки фанів припливли на стадіон. І тут ба, Ящук, йде, як живий. Весь із себе динамівський, хмуро-сумний з пакетом кефіру в руках. Кажуть, його біло-блакитні кольори (!) були по достоїнству оцінені місцевої лівизною (не обійшлося без рукоприкладства). З нами, зрадниками ідеї, він бажання розмовляти не виявив, демонстративно прокрокував повз, навіть не помітивши нас (ой, ну і не треба).
Від "Ворскли" весь полтавський "волонтаризм" чекав на "чудо" у вигляді нової зірки - Даніеля Нджоку.
Але не дочекалися. Нігерійська федерація не встигла оформити потрібні документи, і тому наша команда не змогла його заявити. Результат же матчу вирішив халявний гол Кислова незадовго до перерви. Протягом всього першого тайму шумову підтримку створювали разом з нами і "Урагани". Правда, фанатіли вони не скільки за нас, скільки проти "Торпедо" (найбільш популярна тема: "Тор-пе-до" - дрова!). Після перерви вони нас покинули, відправившись дивитися свою гру. Найбільш приємна і вельми несподівана подія сталася в середині другого тайму. Прибув Б.О.! Історія його лозівського ув'язнення така: до 9 години ранку його випустили з "готелю" і він не замислюючись чи встигне доїхати до Запоріжжя чи ні, без копійки грошей, в кінці кінців, навіть не похмелившись, відправився наздоганяти всю групу! До другої години він досяг запорізької землі, і як звичайно відправився на "АвтоЗАЗ", а там футболом і не пахне. Поїхав на "Металург" де йому і пояснили, що "Ворскла" грає там-то і там-то. Поки знайшов цей Богом забутий "Локомотив", вже другий тайм перевалив за екватор. От уже воістину, до Б.О. відносяться слова: ніколи не здаватися!

Поки ми раділи появі "пропажі" наші успішно довели гру до перемоги. Я і Трутень відразу після матчу виїхали на першій же собаці в Синельникове. А інші волонтери далі святкувати перший успіх рідної команди в новому році. Позичивши деяку суму грошей, отриману в дар від гравців команди, трійка: Альф, Пузир і Б.О. продовжили святкувати, але вже зі спиртним. Правда вся мафія намагалася вписатися в автобус до полтавських кузьмичів, але ті виявилися вороже налаштовані до фанів (начебто за одну команду вболіваємо). З цього приводу особливо обурювався Пузир. Він влаштував помсту недружнім кузьмичам. У хід пішло все, що виявлялося під рукою. Все це з успіхом летіло в автобус.Наостанок, не на жарт ображений Пузир з криками: "тільки через мій труп", намагався як Матросов кинутися на автобус. На щастя, вчасно підоспіла решта і "відрадили" цього не робити (і дійсно навіщо, коли є ще справи в Запорі).

Всі раніше прибулі і відсталі, а так само луганчани, зустрілися знову в Лозовій. Тут виявилося, що на квиток на пасажирський є тільки у мене і у Трутня. Скинулися на квиток Пузиреві, стан якого набував не жартівливого характеру. Бачачи таке положення і знаючи попередній гіркий досвід Б.О., всі вирішили відправити п’янь від гріха подалі. Але було вже пізно. На пероні він влаштував цирк, викинувши на рейки свій капюшон від куртки та папку, волав, що є сили, про непотрібність йому цих речей. У завершенні всього цього він з кулаками накинувся на Б.О. і Альфа. Усмирити знахабнілого Пузиря зголосився Магеллан, посадив "хулігана" на сміттєву урну і велів чекати приходу поїзда саме на цьому місці. А коли приїхав поїзд, наша акула пера примудрилася ... зжерти куплений йому квиток. Так, що маріупольським пасажирським поїхали тільки старий та малий (Трутень і П'ятий). Троє ж богатирів залишилися в злісному місті, де проти нормальних людей напідпитку постійно плетуться якісь змови працівниками ментури. У лоно матері - Полтави, наш дует повернувся вранці наступного дня. Пузир, Альф і Б.О. в енний раз відзначилися в ментурі, де під наглядом правоохоронних органів гарненько відіспатися, потім на собаках до вечора дісталися додому

 


 
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі