29.11.2008 Луганськ. Зоря - Ворскла. England

Дата : 26.09.2011
Останнім виїздом цього доволі успішного року (і в плані гри, і в плані виїздів, і в плані розвитку перфомансу) став Луганськ. Це була остання гра Крави за «Ворсклу». Під цю подію планувався «вдячний» банер. Нажаль через ряд причин його домалювали лише за годину до відправлення нашого паровозу. За такий короткий час фарба просто не встигла висохнути, тому взяти його з собою на виїзд не вдалося. Шкода, що люди даремно витратили свій час і сили.
Трохи скомкані збори і я прямую на вокзал. Там вже чекали Націоналіст і Крокі, в якої в пакеті лежить чисте полотно, на якому ми мали б вже у Луганську намалювати щось в подяку Краві, але не склалося. Підходить Дюша, а двох тіпов - Роми і Худого (останній проставлялвся за свій недавноминулий ДН), немає досі. Подають наш паровоз, а ця парочка висолопивши язики таки встигає. Інша солодка парочка проводжаючих «дійшла» до вокзалу через кілька хвилин після відправлення потягу. Далі за станом здоров’я їх прийняли акаби – обійшлося без штрафів на скільки мені відомо. Час був пізній тому майже одразу повлягалися спати і тіко Худий бігав у наш вагон, дихав перегарчиком від Хартлі і дратував інших пасажирів))). Вранці – перекус, бла-бла-бла з якимсь дівчачим танцювальним колективом. Дівчата виявилися причетними до майбутнього матчу – вони танцювали на полі у перерві. Загалом прикольні тьотки, але всі виїздюки як один згодилися, що надто вони худі. Всьо найсхідніше місто України зустрічає нас сонцем і сморідом, який я через забитий ніс не відчув.

Крокоділ кудись хутко зникає, безуспішні спроби додзвонитися до неї. На нєт і суда нєт. Відправляємося у центр. Ще до виїзду всі у кого я питав казали, що дивитися у Луганську нічого, навіть дівчата-танцюристки з місцевих достопрімєчатєльностей відмітили лише 3 пам’ятники (на які крім нас ніхто не буде дивтися) і місцеві магази))). Так воно насправді і є. На центральній вулиці важко знайти заклад общєпіту, не кажучи вже про щось цікаве з архітектурної точки зору. Бачили пам’ятники Дзєржинському, комуністам і вже по дорозі зі стадіо – Ворошилову; купу сірих обшарпаних будівель, кілька взагалі з вибитими вікнами жодного новострою на центральній вулиці не побачив. Наступним пунктом було поїсти. Десь хвилин 20 топали вздовж все тієї ж центральної вулиці і таки знайшли тіпа-закусочну у якомусь ТЦ.
Перекус, відпочинок, дзвінок від Крокоділа, взнаємо що вона вже майже годину гужується під стадіо. По дорозі від ТЦ до «Авангарду» спалили дим – задиміло дебело))). Вже під стадіоном зустрічаємо другу 5ку виїздюків і повному складі (10 ліц) вписуємося на гостьовий – в цілому акаби поводилися толерантно, але зйомка велася весь матч.

Луганчани за кількістю активних осередків вболівальників переплюнули навіть маріків – 5 штук. Як на мене фігня, бо вони лише заважали одне одному (хоча звісно я не знаю, яка у них там ситуація всередині). На самому початку матчу приходить смс від Остапа: «Не молчите, вас слышно по ТВ»))). Заряджали як могли, особливо старався Націоналіст – він запросто перекричить 10ку наших карлів. СХІД 23 на початку матчу запустили вже традиційні для себе чорно-білі повітряні кульки, шкільний сектор – закидав бігову доріжку касовими стрічками. По перфу все. Гра. Нарешті я бачу матчі, в яких моя команда перемагає просто тому, що вона сильніша за суперника. Рахунок матчу мав бути не 0-2, а десь 1-4. За весь матч господарі виглядали краще за нас від сили хвилин 10. Гол Маркоскі став логічним втіленням переваги «Ворскли». А Крава завершив полтавський відрізок кар’єри «контрольним пострілом» головою. Ми навіть не одразу зрозуміли, що він забив. Лише гробова тиша на стадіо сповістила нас про другий гол. Після нього вже не виникало сумнівів у остаточному результаті. По закінченню матчу команда у повному складі прийшла до сектору і подякувала нам за підтримку. Главіна і Даллку схопили по м’ячу і спробували забити їх нам на сектор. Хорват взагалі запулив кулю хуй зна куди, а Даллку влучив у огорожу. Але олбанчег молодець – повернувся і таки перебив ту кляту огорожу, м’яч прилетів прямісінько мені у руки. Не сподобалося одне – такий вдалий рік можна було завершити закиданням футболок на сектор – якраз би кожному дісталася. Акаби виводять нас з сектора і зі словами «смешайтесь с толпой» відпускають на всі 4 сторони. На таксі добираємося до вокзалу. А от на вокзалі до Худого чіплялися міцеві вболівальники на предмет забитися. На що у відповідь отримали аргументоване ні. Далі сідаємо у паровоз, хаваємо всі харчі шо лишилися, бла-бла-бла на різні теми. Знову своєю «практичністю»вражає Крокі – вона умудрилася придбати квиток до південного вокзалу, а провідниці (які б веселі вони не були) відмовили їй у проїзді до київського вокзалу. А в цей час у Полтаві команда святкувала завершення вдалого року. КоГІ і СімпліГьорл з банерами і подарунками відвідали цей банкет – сподіваюся команда загалом і Крава зокрема запам’ятають це. Шкода лише за одну таку річ: на офсайті розрекламували цю подію, але жодним чином не обмовилися про тих, хто пробив Луганськ…

Полтава на відміну від Луганська зустріла мрякою, але я все одно радий вертатися до тебе, моє рідне місто!
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі