11.04.2008 Львів. Карпати - Ворскла

Дата : 22.09.2011
Автор : England
11.04.2008 Львів. Карпати - Ворскла
Львів…Ідея пробити виїзд виникла десь за 2-3 тижні до матчу, потім до ідеї додалася можливість. Так ми й поїхали. 10 квітня, потяг Харків – Ужгород ( до речі він виявився не таким поганим як описували), 11 чоловік – нажаль максимум, який вдалося зібрати. Дорога … ну яка вона була? Та як завжди бла-бла-бла і ржач з перервами на перекус і зупинки, фото з банером і без… пиво… розклейка стікерів на зупинках.
У туалеті вагону виявилася одна так би мовити достопримечательность
Кароч «футбольним» виявився вагончик )). Пива було багато…, дехто вже ближче до ночі розбавив його сусідським коньячком, тому під ранок парочка облич були похмурими. Але вся похмурість зникла після того, як Львів зустрів нас приємною сонячною погодою і доволі комфортною температурою. Розділились на групи і почався піший обхід львівських визначних місць. Бродили в основному по центру. Місто дуже сильно відрізняється від Полтави за архітектурою, помітно сильний вплив європейської архітектурної традиції. Далі стало цікавіше – після фоткання біля пам’ятника святому Георгію нас помітила невеличка група львівських карлів. Вони ще десь півгодини поваландалися за нами, потім ми зайшли у «мак-фак» перекусити. Сидимо – заходить один із них, після короткої розмови він дізнався що ми не хули, а позиціонуємо себе суппортерами, а на запитання «хто переможе?» отримав відповідь «Ворскла» і пішов. Здавалося, що трабли з карлами відпали…Даремно задавалося (не довірливим виявився карл…))). Далі ми скоординувалися з іншою групою і попхалися до місця їхньої дислокації ( слова! слова-то які! ))))) – іншої кафешки з «безумно смачними полтавськими варениками». Вареники виявилися дійсно смачними, але маленькими за розмірами – у нас такими роблять пельмені…Далі було вирішено відвідати Личаківське кладовище. От тут то й вилізла боком нам наша безпечність. Перша група пішла однією дорогою, ми в цілях конспірації ( бо один карл весь час продовжував ходити за нами хвостиком) – іншою. Ну кароч львів’ян стало трохи більше, а нас все тіж 4 особи, які не налаштовані на конфлікти. Ну програли ми… але у поразці винні самі… Ще «улыбнули» їхні слова «Де остальні 35 щщей?» … Мда, виявляється не тільки у центрі України ганяються за привидами і марсіанами…Далі було кладовище, символічно правда?))Гарно там, спокійно і скульптури наводять на думки про готів і кадри з фільму ХХХ, де показують Прагу перед вибухом бомби.

Ще побували у «Арсеналі» і музеї аптеці. Арсенал запам’ятався латамии польських летючих вершників і величезними дворучними мечами, а аптека сотнями різнокольорових баночок з інгридієнтами, порошками і тд.
Далі грузимося у транспорт і прямуємо на стадіо. Ще близько півгодини чекали під стадом доки нас запустять всередину, паралельно спілкувалися з львів’янками =).
Вже на стадіо в наших рядах стало на одного чоловіка більше – прийшов якийсь дядько, який стверджував, що вболіває і за Карпати, і за Ворсклу. Розвісили банери.

Кілька разів на сектор приходили звичайні львівські кузьмичі, наміри в них були дружніші – пофоткатися, обмінятися розами, але я свою старого зразка не зміняю ніколи, а випросити на халяву не вдалося))).

Грали команди спокійно, тому цікавіше було на трибунах – львів’яни повністю забили сектор напроти, класно звучали їхні переклички з кузьмою, а взагалі рівень шумової підтримки був на не дуже високому рівні(головною причиною є все-таки відсутність покриття над стадіоном). На нашому секторі чути в основному було того львівського дядька, який весь час кричав – «давай, давай, давай бий, а то у другому таймі за вас не болітиму, за інших піду боліти». За перший тайм ми зарядили рази 2-3… ганебно, але що могли 11 (пардон 12=)) чоловік, коли дуже слабо чути кілька сотень львівських ультрасів вболівальників?!… Гол забитий ворсклянами підняв настрій(а хіба могло бути інакше?). «Карпати» тиснуть, наші відбиваються і рідко бігають у контри, але реальних моментів немає. Все перерва. Другий тайм починається у тому ж ключі, але наші тримаються. Проходить 20 -25 хвилин – тримаємося і тут «грім» - Крава забиває другий м’яч! Все – понєслась душа в рай, стає пофіг що нас не чути нікому – заряди йдуть один за одним. У львівських спалахують фаєри, починаються всім відомі події, стадіон заряджає «ганьба!». Атмосфера просто рвала на шматки! Емоцій стало ще більше коли «Карпати» таки забили – варто відзначити розіграш штрафного удару. Ще був один вибух емоції, коли на полі ледь не зчинилася бійка між гравцями – Остап кинувся на огорожу з воїнственними криками))). Далі наш сектор притих, але все було видно по очам людей – вони реально горіли зсередини і просили «Тільки втримайте. Тільки втримайте цю перемогу». А вони взяли і вистояли. Молодці! Після матчу футболісти кволо поаплодували нам – можливо вони й не чули нашої підтримки, але 11 чоловік у будній день в такий далекий виїзд – це не так вже й мало.
Далі було півгодинне чекання на стадіо і транспортування у міліцейському бобіку на вокзал. Львівська міліція, незважаючи на те, що вгрузила всіх 11 у бобік (особливо комфортно було 3 особам, які вписалися у задню частину, в якій транспортують затриманих( хто був - той знає) ), загалом показала себе адекватними людьми, але ми ж нічого і не чудили…))
Вокзал і знову чекання. Всі були заморені, але я думаю, що щасливі. Потяг Львів – Луганськ. Кукринікси і Люмени у вухах. Додому. Чорт, а класна видалася подорож, не зважаючи ні на що, навіть на страшенний штир від Кабиних кросівок! =)
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі