7-10.11.2008. Одесa. Чорноморець - Ворскла

Дата : 22.09.2011
Автор : England
7-10.11.2008. Одесa. Чорноморець - Ворскла
Скоріше за все виїзд до Одеси став останнім для мене у цьому році. І сказати, що він вийшов класним – це не сказати майже нічого, він без перебільшень став найкращим з невеликої кількості моїх виїздів. Вечір п’ятниці: спокійно займаємо свої місця у нашому вагоні, в якому їхали на виїзд й інші персонажі. На цьому спокій закінчується. Починається легке бісилово з перевдяганням у заздалегідь підготовлені шапки, фотканням і задрочування всіх сусідів.
Особливо дьоргалися дві тьотьки з Кремня – то ми їх дратуємо спалахом фотіка, то намагаємося загіпнотизувати балабоном від шапки діда мороза, то ще шось. Кароч пощастило їм, що по Кремню вони вилізли. Наші дівчата перевдягнувшись у футболки суперменш розносили постіль всім пасажирам, за що зранку були напоєні халявним чаєм.
Провод виявився цілком адекватним тіпом і дивився на наші витівки крізь пальці. Далі була гра в карти на бажання, програв Рудік , він мусив почухати ногу дядьку, який спав поряд і дуже гучно хропів. Почухати - мо й не почухав, але хоча б полоскотав.
Бажанням №2 стало клеєння тому ж таки дядькові стікера «всіх єбать» на голе пузо, програв знову Рудік, але нажаль він навідріз відмовився виконувати це бажання. Потім була апробація проїзду «в раю» - все реально, якщо ви маєте не дуже великі габарити (Бєлок так взагалі можна 2ох положити). Далі всі банально вляглися спати.
Адєсса-мама зустріла сонцем і зустрічаючими нас адєсітами. На шифрах покидаємо банхофф. Прямуємо у центр міста, паралельно слухаючи екскурсію від Статіста. Багато старих гарних будівель, проскочили майже по всім видатним місцям (Потьомкінська лєстніца, площа Остапа, Дєрібасівська і тд) .
Близько 10ої починається алкотреш з приводу нашого приїзду: Янтар (п’ють лише його), коктейль водка+шампанське+ананасовий сік.
Все це під розповіді про те, що Бог дав людині лише одне життя і його слід прожити в Одесі, а також про те, що одесити люблять своє місто так, як не любить ніхто. Мракобєсів і нас трошки вставило і вони починають свої мракобєсні справи: справляють малу нужду, не відходячи від столу, всіляко веселяться у наших шапках і лижних очках і просто гонять. Знову гуляємо містом, відвідуємо порт. Каба і Бабуїн пробивають собі вписку у гостінніцу, а ми вирішуємо всім складом ночувати у товаріща Статіста у м.Южному. Всією бандою у складі : я, каба, остап, бєлка, дочь, бабуїн, рудік, худенькій, Р. (якого я не очікував побачити, але був дуже радий знову з ним зустрітитися) і 5ка мракобісних адєсітів, відправляємося на Привоз. По дорозі десь тіряються заслужені мракобєси Серьожа і Міша. Чекаючи їх на вокзалі мракобіс Толік-бидло під драміну розтрусив сухарі з пачки, а потім наступив на них, що розлютило алкопоповнювачку мобільних рахунків міцного тєлосложенія. З криками «ах ви ж трідвараси!» вони почала ганятися за ні в чому не винному Сірьонею і намагалася надавати йому сракачів. За животи трималися всі люди в радіусі 50 метрів. Каба і Бабуїн відстрелюють. Потім таки з’являються пропавші маркобєси. Агресивний настрой, викликаний їхньою довгою відсутністю, вони компенсують великою кількістю алкококтейлю у барбері-баночках. Мракобеси починають знову справлятися на стоячі баси, під ноги водію цього басу, при цьому активно допомагають порадами цьому ж водію у проблемі справляння його ТЗ. Сідаємо у бас, займаємо всю задню частину.
Мракобєсіє продовжується, пасажири в шоці і ахуї, грозяться виписати нас всіх і тп. Худєнькій і Рудік майже плачуть від того, що хочеться пісяти( до статусу мракобісів вони ще не доросли, а тому справитися прямо у басі вони не змогли).Нарешті зупинка, з довольними пиками вони повертаються назад, в цей момент парочка мракобісів доганяють, що їм теж тре вийти, вискакують і в цей час бас рушає. Тіпи лишаються посеред поля у світерках. Благо до наступної зупинки було не далеко. Серьожа вийшов, дочекався їх і вони вже всі разом таки добралися до Южного. Мене ще й не хотіли випускати з басу через те, що під моїм кріслом було розлито пиво і валялися сємки накидані мракобісами з-заду. В кінці кінців виписали мене звідти. Скупка жрачки і бухла, відвідини місця роботи Статіста, похід на узбережжя – там було надзвичайно гарно, відстрілювання не зрозуміло куди 4 мракобєсів і вписка до Статіста на хату. Кгхм, вона пройшла не зовсім гладко – Статіст з дівчатами пішов додому, а ми ще забігли у маркет купити і підрізати чогось, вже після магазу в 5 рил шукаємо хату і промазуємо поворотом. З піснями-зарядами у виконанні Р. прямуємо від міста, хвилини через 10 Ося помічає шо шось не те… кароч довелося вертатися, але ми таки її знайшли.
Вечір супроводжувався гарячими пельмешками, зготовленими Р.+дівками, хубанням полтавської горілки і янтаря, епізодичним переглядом МД-МЗ, звичним гиканням і отжигом. Ближче до півночі таки віришили спати. Влігся на надувний диван з двох половинок, суко він здувався, а у дірку між половинками почергово провалювалася то рука, то жопа. Та все ж заснути вдалося. За словами незаснувших у кімнаті хтось хропів, бігав по дивану, балакав у сні, вкривався шторами. Посеред ночі таки здійняв на ноги дзвінок МОГО телефону – Каба (кондом!) о 5ій ранку (сучара!) вирішив поділитися враженнями від дискотеки, на яку вони з Бабуїном потрапили. Вирубаю телефон, знову падаю на вже майже здувшийся диван. Прокидаюся від жорстокого пихання ліктями у бік, на всю хату з НЕ МОГО телефону волає КіШ, а вихоплюю знову я (((. Виявляється Р. встановив на 7 ранку будильник (одразу видно воєнну закалку))))). Всьо, харе харю плющить – підйом. Жаримо пельмешки, які не доїли у суботу, перекус, чай і гайда на море. На шляху знову заскакуємо на роботу і в інет. В кінці кінців таки дійшли до узбережжя – це було казково! Осіннє море у соняну погоду – це дуже гарно. Це повітря, цей вітер, цей звук ммммммммммм краса.
Я заліз на обрив – відкрилася прекрасна панорама, купа фоток, все супер. Це було дійсно неперевершено. Спускаюся вниз – там знову хубають шампаьол, запускають камінці у воду, пуляються камінюками по бакланам, мочать ноги – кароч відмінно відпочивають. Шкода, що так ніхто і не захотів заробити 10 грн. Я обіцяв їх кожному, хто скупнеться. Нажаль час повертатися додому. Стат по дорозі купує собі чайнєг, слідує прощальний обід з чайком з нового чайника, прощання-обнімання-спасібання. Дякую тобі Стат, що ти приютив нас, годував, веселив, багато чого розповідав. Ти класний дядько)). Спокійна вписка у бас, спокійна дорога, закунявші в однаковій позі аля «сидячий алкан» Ося і Р. – так ми і добралися до Одеси. Далі прямуємо на стадіо.
Збираємося під гостьовим сектором. Загалом приїхало десь 25 чоловік. Проходимо 2 кордони, камеру тичуть прямо в обличчя – нажаль вже звична ситуація. Розвісили банери.
Одеситів – майже повний сектор, заряджають нормально, тільки звук йде в сторону від гостьового сектору, а тому здається що тихо. Чорноморець тисне, але наші тримаються. А в другій половині 1го тайму розіграли показову комбінацію через центр і Крава забиває, як виявилося єдиний гол матчу. Другий тайм пройшов у більшості на нашій половині поля, южани мали кілька нагод, але Долганя – молодчина відбив все. Запам’яталися переклички з домашнім сектором «Одеса-Полтава, алкоголь!», а також дещо змінений заряд «Форца, Ворскла. Оле-оле-оле» на кшталт «Україна оле-оле-оле». Суддя свистить і ми здобуваємо чергову перемогу. Команда у повному складі підходить і дякує за підтримку.
Акаби вписують нас у свій бас і з мигалками, гиканням, свистом і зарядами доставляють нас на вокзал. Вписуємося у купе в 6 чоловік (Ося і Р. – зайцями-провожаючими), перекус, перепив, трошки гону, читання 3 сторінок книжки (таки даремно возив) і влягання спати на труселях (навіть так було жарко – цього разу укразлізниця температурою у вагоНАХ порадувала). І прокидання о 5-40 під «вставай страна огромная…» у виконанні просунутої в наше купе голови таварисча Бабуїна)))
Привіт, моя Полтава!
Всім дякую, всі вільні…до наступного виїзду).
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі