Травневі покатеньки. Частина 4. Бурштин.

Дата : 23.05.2013
Автор : БМ
Травневі покатеньки. Частина 4. Бурштин.

... Ітак, годин в 19 ми прибули до славного Івано-Франківська! Вже на під’їзді в місто ми зв’язались з парочкою хостелів і пробили інформацію щодо ночівлі. Зупинились на «Пілігримові», що на Набережній. Двомісний номер, нажаль, вже був заселений. Але привітна адміністраторка запропонувала нам чотирьохмісний номер без підселення. Вартість 1 місця в такому номері – 140 грн. плюс сніданок. В номері було все, що необхідно: два двоповерхових ліжка, стіл, плазма, шкафчики з ключиками, прибиральня, душова, кондиціонер. Отож, це помешкання стало для нас притулком на дві доби. 

З нами стався невеличкий курйоз. Хочу повідати його вам, щоб ви були обізнаними, друзі. Прибувши на вокзал, у нас постало питання транспортування до хостелу. Спочатку ми запитали як дістатись туди на громадському транспорті. Але чекали ми достатньо довго. Вже хотілось скинути з плечей портфелі і вирушити в місто на вечерю. Тому, ми вирішили більше не гаяти часу і видзвонили таксі по номеру мобільного, які були заготовані ще перед поїздкою. Набираю, значить. Бере слухавку чоловік. Я йому коротко повідомляю що мені треба авто на залізничний вокзал, щоб дістатись за такою-то адресою. Він не второпає і перепитує де я знаходжусь. Ну я йому ще раз кажу, що НА ВОКЗАЛІ. Він так здивовано у відповідь: «То візьміть будь-яке таксі, котре біля вокзалу». А їх там, дійсно, більше ніж самих пасажирів. Ну, думаю, ніфіга. Переплачувать не охота. Але, як виявилось, у Франику все для людей! Тарифи – однакові. Клас!

 Ми хутко дохали до нашого хостелчику, поселились, залишили речі і рушили в люди. Грандіозних планів на вечер не було. Лише вечеря в затишному пабі. Хвилин 15 нам вистачило, щоб знайти торгівельний комплекс «Панорама» з пабом на 4 поверсі з такою ж самою назвою. При вході, охорона повідомила нам, що паб працює сьогодні до півночі (у зв’язку зі святами). Також вони просканували О. на наявність заборонених речей і побажали нам гарного відпочинку. Пабчик, скажу я вам, знатний. Все в дереві, великі зали, дівчата-офіціантки у відповідному тематичному вбранні. Ну і цінник зовсім не відповідає рівню закладу. Все недороге. І смачне. Звісно, ми віддегустували їхнє власне темне пиво, потім О. замовив ще світле, на яке була акційна знижка, а я вперше спробували темне пиво з сиропом. На вигляд то було червоне вишневе пиво. Незвично.

Соковитий чілі-стейк, картопля і овочі-гриль перекочували в наші шлунки зробивши ще більш задоволеними наші мордахи. Крім того нам круто повезло! Як раз йшла трансляція фіналу Ліги Європи за участю Базелька та Челсіка. Контингент абсолютно різношерстний: тут і молоді хлопці, і тендітні дівчата, а також пузаті дядьки, гучні компанії. Однозначно плюсую цьому закладу. Після вечері ми пошкандибали до хостельчику і завалились дрихнути. 

Сьома година ранку. Почався третій день подорожей ненькою-Україною. 03 травня. Отож, план на сьогодні: Бурштин. Калуш. Раненьк прокинулись, поскакали на сніданок, який включений у вартість номеру. О, як приємно це ще раз повторювати. Це так зручно! Не треба витрачати час на пошуки їжі. Такий собі ненапряжний ранок. Об 11 годині ми стартуємо з автовокзалу. «Енергетик» Бурштин – хто не з нами, той один!(привіт поціновувачам). Кортоко по місту: воно мале, але зі своєю атмосферою. Тут є: Тарас Шевченко з кобзарем, великий парк, площа Героям УПА, величезне озеро чи то став, ну і звичайно ж, ста-ді-он! Ще стара вікіпедія дає таку інфу, що наче в Бурштині у 1809 році жив син композитора В. А. Моцарта ;Франц Ксавер Вольфганг Моцарт, а також, Міка Ньютон (українська співачка) народилася в цьому містечку. Отакі люди.

Ми лазили містом, роздивлялись людей, смажились під сонцем. У пошуках стадіона розговорились з місцевим вболівальником. Хоч він сам з Бурштина, але фанатіє за Карпати. Він нам показав дорогу до стадіончика і поки шляхи наші шли в одну сторону, ми погомоніли з ним про життя. Він розпитав про нас, а ми поцікавились про те як живеться місцевим в Бурштинчику.

Бурштин сьогодні — це передусім промисловий центр, неподалік від якого працює Бурштинська ТЕС, що є найбільшою на Прикарпатті тепловою електростанцією, під'єднана до європейської енергосистеми й забезпечує електроенергією частину Європи. Там переважна більшість бурштинян і працює, інші ж – горбатяться на заробітках за кордоном.

Згідно з рейтингом журналу «Кореспондент», складеним 2010 р. на основі даних Держкомстату України по ступеню того, як багато небезпечних речовин викидають в атмосферу підприємства і транспорт міст України, Бурштин посів третє місце серед найбільш забруднених міст Україні, слідом за Кривим Рогом та МаріуполемНа запитання чи є тут якісь магнітики, хлопець махнув рукою зі словами «Та які там магніти…» Ітак, сам стадіон! Непервершена мальовнича картина перед очима, коли тільки заходиш на територію. Дивіться фото, ними все сказано.

В той день була як раз Страсна п’ятниця. А місцеві називають її Чорною. По вулицям помітно жінок вбраних у темний одяг. Вони йшли до храму. Взагалі, по дорозі з Чернівців до Франика, по селам дуже багато маленьких церквушок. У кожному селі по декілька. Люди набагато духовно вірні. 

Було вже немало і небагато – десь годин 15. Далі нашим пунктом подорожі була Калуш. Ми стали на зупинку, де вже зібралось досить багато людей. Всі чекали бас на Калуш. А його все не було і не було. Не було і не було. Потім таки під’їхав перекошений від купи пасажирів басик. Короче, туди ми навіть не сунулись, а вирішили спробувати автостоп. Ми відійшли далі від зупинки. Я ловила попутку, а О. веселив фразою «На Калуш.Дорого.», імітуючи інтонацію привокзальних таксистів. Накрапав дощик. Ніхто не хотів наз везти. Через деякий час ми плюнули і вирішили їхати назад у Франик і погуляти весь вечір там.

У зв’язку зісвятами, в маршрутці було зовсім мало народу. Крім того, через свята багато магазів закриті були. То все було дивним, адже у нас, наприклад, навпаки, люди кудись їдуть, просто не втовпишся в транспорт. Всі квитки розпродані. А тут всі просто не працюють. Нікуди не їдуть. Ніякого попиту. Водій все-таки назбирав ще 5 чоловік і ми погнали до Франка.

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі