Травневі покатеньки. Частина 1. Полтава-Київ.

Дата : 14.05.2013
Автор : БМ
Травневі покатеньки. Частина 1. Полтава-Київ.

Здоровенькі були! Настала пора великодніх свят та травневих днів відпочинку. Трудяжки і лінивчики, нагострили свої лижі на курорти, моря і гори, щоб підставити бліді стегенця жаркому весняному сонцю та відтягнутись в місцевих генделиках, посьорбуючи хмільні напої. Турфірми та прикурортні жителі потирають свої лапки неначе мухи в передчутті наживи... Травнева метушня. 

Для мене також доброю традицією вже стали подорожі мальовничими куточками, якими багата наша красуня-ненька. Цьогорічний травневий маршрут був наступним: Кам’янець –Подільський, Хотин, Івано-Франківськ, Бурштин, Калуш, Коломия, Чернівці.

 Старт був запланований зі столиці. Наш потяг Київ-Пасажирський - Кам’янець –Подільський відправлявся о 23:41 01 травня. - Чому б не погуляти по весняному Києву? - подумала я і взяла квиток на ранковий експрес. Таким чином, був покладений початок моїм травневим канікулам! 

Отож, день перший (01.05) – Київ 

Прокинулась я раненько, годин у 5 ранку, схватила мій похідний рюкзачок і дала пішу ходу до залізничного вокзалу! Класно прогулятись зеленою Полтавою тоді, коли сонце тільки піднялось, коли всі ще сплять, перші тролейбуси вийшли на маршрути, а пташки весело цвірінькають в кронах каштанів та лип. Моє місто просинається.  Як тільки я знайшла своє місце у вагоні, я одразу втонула у сні. Всю дорогу сопіла і лише раз прокинулась щоб посьорбати чайок з шоколадкою. Підхопивши мого компаньйона – О., вирушили на прогулянку на кораблику по Дніпру. До причалів нам довелось пробиратись через будівельні майданчики та по проїжджій частині. Наразі там ведуться ремонтні робти. Щось будується. Такими манівцями ми дістались корабликів. Хлопчина запрпонував нам прокатнутись до моста Патона і назад за 50 грн. Ми не роздумували і погодились на пропозицію. Крім нас біля кораблика топтались люди, які спілкувались специфічною російською мовою. Ми вирішили, шо це маскаліки, хоча не факт шо то дійсно були вони. На борту ці маскаліки активно вживали коньячок, який притягли з собою або прикупивши його на корабельному барі. При чому, півкруїза вони проторчали в черзі. Ці маскалікі такі маскалікі... Ну а ми насолоджувались видами історичних місць столиці. Батьківщина-ненька, Князь Володимир, золотаві куполи Лаври, прожектори стадіка. Вся набережна замальована каляками-маляками і парочкою достойних графітосів. Після плавання нам захотілось посидіти в якому-небудь пабчику. Ми піднялись на фунікулерику і нирнули в якусь вуличку, де ми надибали їжачка з мультика. Його шерстина була нічим іншим як купою шурупів чи болтів. Оригінально! Там же на роздоріжжі трьох доріг – памятник захисникам кордонів вітчизни у вигляді козака на коні. 

Потім наш шлях пролягав по наступній невідомій вуличкі, де ми натрапили на будинок актора. Нереальна споруда! Такий весь темний, арочний вхід, над дверима старий годинник. Клас! От що мені подобається у великих містах, які багаті своєю історією, так це те, що ти можеш гуляти собі не по головним вулицям і все одно будеш вражений красою старих будинків, величністю скульптур. Ідеш однією вулицею – куча пам’ятників, звернув у провулок – і тут якийсь їжачок тобі стоїть. Усі ці цікавинки неодмінно фіксувалися на фотоапарат.  

Багатий Київ. Ми гуляли вулицями, помічали, що туристів (а особливо маскаліків), було більше, ніж киян. Всі місцеві жителі змились з міста на свята, коли руссо-туристо массово прискакали в Київ. Нормальна рокіровочка. Через ажіотаж народу до гулянь, ми так і не потрапили в один злачний пабчик, який іменувався... ем.. блін, не згадаю ( Натюрліх - прим. О.). Ладно, залишимо його на наступний раз. Проте, ми відвідали «Сундук», в якому спробували їхнє власне світле пиво. Ну не знаю, щодо мене – звичайне пиво. В Сундуку я «залайкала» три рівня закладу. Такі невеликі зали, оздоблення в стилі. Хоча офіціантки якось простувато одягнені. Залишалось ще пару годин до відправлення і в списку пабів-пивоварень лишався «Шульц», котрий був якраз неподалік вокзалу в одному з торгівельних центрів. Там ми підвечеряли картошечкою та заласували їхнього власного варіння темним пивом. Трохи не в тему звучала дискотечна танцювальна музика в цьому закладі. Тут було багато місця для столиків, а також танцювальний майданчик перед невеликою сценою. Загалом, непогане місце. Дворівневий зал, дерев’яні столи і стільці, довга барна стійка, за якою – блискучі бочки, в яких варять пиво. Все атмосферно повинно бути, але все поганить ця музичка з діджеєм. Ех, наплювали власники на ідею пабності. А зря. 

Так пройшов перший день бездєлія в іншому місті. Ми рушили на вокзал, вписались в сидячий вагон (на кшталт столичного експереса). Пощастило, що по дорозі звільнились два місця позаду наших і ми могли влягтись (це, правда дуже гучно звучить, точніше - скрючитись) кожен на два кісла. Так ми просопіли до ранку. Через сон я чула як провідниця кіпішувала в тамбурі щодо пацанчиків, які протупили під час стоянки і заскочили у вагон вже на ходу. Поїздна романтика...

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі