28.04.2013. Любко Дереш у пивниці «Сто доріг»

Дата : 03.05.2013
Автор : О.
28.04.2013. Любко Дереш у пивниці «Сто доріг»

Невеличкі афіші про те, що до нашого міста приїжджає письменник Любко Дереш я побачив ще кілька тижнів тому, але твердого переконання чи йти на дану зустріч, чи ні, я не мав. Із його творчістю був знайомий. Переказувати її переваги й недоліки не буду. Просто скажу особисте загальне враження. Перша книжка Дереша свого часу потрапила у мій настрій, але кожна наступна здавалася мені слабшою за попередню. Одночасно більшість підлітків продовжували пісяти кип’ятком, читаючи те, на палітурці чого було написано «Дереш». У принципі, кожен із зацікавлених може сам скласти враження, познайомившись з його творчістю.

Ближче до зустрічі я все ж вирішив, що йти на неї не буду. Після презентації Василем Шкляром книги «Чорний ворон» у просторому залі полтавського педуніверу я смутно уявляв, як у пивниці «Сто доріг» може пройти захід подібного змісту, коли, по-перше, місця там особливо не розгуляєшся, а по-друге, кожен бажаючий може у процесі попивати пиво чи сьорбати борщ. Якось у такій обстановці про літературу думати не дуже хочеться. Втім, усі плани змінив старий-добрий дружбак А., який таки витягнув моє ліниве тіло з дому.

Тепер власне про зустріч. Зал, як ми і прогнозували, забився під зав’язку. Контингент різний: від всіляких неформалів, до святково одягнених панночок. У процесі виявилося, що прийшли всі саме заради зустрічі з Дерешем, а пінний напій якщо і був помічений, то лише в мінімальних кількостях. Сам Любко трохи спізнився, але незважаючи на це був зустрінутий бурхливими оплесками. Сказавши кілька вступних слів, він відразу перейшов до читання нових оповідань. Перше з них навряд несло якийсь сильний інтелектуальний сенс. Автор постійно при читанні намагався перевтілитися в своїх героїв, імітуючи їх вимову. Це неймовірно доставляло дерешефілам, які часто не в тему або без особливої на те причини гигикали на увесь зал. Друге оповідання несло глибший сенс і після його прослуховування у виконанні Дереша в голові  почали крутитися певні думки.

Наостанок гість Полтави перейшов до спілкування з своїми читачами й тими, хто знаходився в залі. Відразу скажу, що те, як поводив себе «живий класик», точніше те, що і як він говорив при відповіді на ці питання, мені не сподобалося. Любко був надто слизьким, намагався сподобатися усім, часто при відповіді на одне й те ж питання лунали діаметрально протилежні твердження, які сам Дереш намагався хаотично якось логічно зв’язати між собою. Виглядало це зі сторони дуже кумедно. Апогеєм вечора стала дискусія письменника з жінками похилого віку, які чи то випадково забрели у «Сто доріг», чи перебували  там із самого початку (нажаль, не помітив). Завершилося все, мабуть, фотографуванням і роздачею автографів, але я цього вже не бачив, оскільки попрямував до виходу, бо приходив не за цим.

Насамкінець, хотілося б подякувати моїм компаньйонам: А. і його подрузі М., з якими я гарно провів час і відкрив для себе нове місце творчих зустрічей. Читайте, аналізуйте, ходіть на зустрічі з творчими людьми. Збагачуйтеся духовно.  

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі