3.02.2013. Кубок Девіса. Україна-Словаччина 3:2

Дата : 18.02.2013
Автор : БМ
3.02.2013. Кубок Девіса. Україна-Словаччина 3:2

Привіт-привіт, друзі! Декілька уікендів тому (1-3 лютого) в Кременчуці пройшов Міжнародний турнір з чоловічого тенісу – Кубок Девіса. Моїй компанйонці А., яка примчала з Полтави, та мені вдалось побувати там і проникнутись атмосферою заходу. Отож, зараз я поділюсь з вами своїми враженнями! Вмощуйтесь позручніше, ми починаємо. Так склалось, що я вже декілька місяців мешкаю в Кременчуці, але жодної новини про Кубок Девіса не чула. Ніяких об’яв в місті не було. Навіть в центральній його частині. Але є в нашій ворсклянській спільноті люди з широким спортивним світоглядом! Дякуємо яскравому її представнику Н, який все-таки доніс інфу до зовсім темної мене і я стала маленькою частиною тенісного свята! Ще я дізналась, що всі квитки розпродані. Точніше, я навіть не очікувала, що буде такий ажіотаж в невеликому Кременчуці. Ця новина зовсім не порадувала, але і полишати діло навіть не спробувавши, теж не було в нашому стилі! Дорогою до вокзалу, куди повинна була прибути А., я таки натрапила на скромну афішу Кубку. Там значились лише дати турніру, місце – ТК «Прем’єр» та телефон для довідок. За цим номером підтвердилась інформація стосовно повного аншлагу. Ще я думала, що ТК «Прем’єр» - це торговий комплекс. А виявилось, шо це тенісний клуб... Кортше кажучи, зізнаюсь чесно, друзі, всі ці (забігаючи наперед, скажу, що ще й не всі) маленькі фейли привели мене до висновку, що я повний аутсайдер в темі тенісу. Це на футбол завжди є вільні квитки. Та і хто міг подумати, що в промисловому сірому Кремні є щось більш спортивне, ніж ФК «Кремінь» зі своїм стадіончиком... Будьте далекоглядними. Передбачайте неможливе. Неможливе – можливо (доведено не тільки Адідасом J)

03.02.2013.

Сьогодні неділя, а це значить, що є шанс протиснути наші шкурки в невідомий нам в усіх аспектах тенісний турнір. Для тих, хто солідарний з нами і є таким же дилетантом в галузі тенісу, швиденько введу в курс справи. Отож, я - Ваш персональний викладач Бєлка Мідведьєвна і ми починаємо екскурс в істроію найбільших міжнародних командних змагань в чоловічому тенісі  - Кубок Девіса (Davis Cup). В 1989 році у чотирьох студентів Гарвардського університету зародилась ідея проведення тенісного турніру, в якому б брали участь національні збірні команди. Один з них – Дуайт Девіс, Незважаючи на статус «студента», він на той час уже двічі став чемпіоном США — спочатку в парному, а потім й в одиночному розряді. Він розробив схему проведення турніру та придбав на власні кошти приз для переможця – срібний кубок. Свою назву турнір отримав лише після смерті Д.Девіса в 1945 році. Матчі Кубка Девіса проводяться між командами, розділеними на різні рівні й групи. Переможці й аутсайдери в групах переходять у наступному сезоні на інший рівень. Ітак, хочу сказати, шо цей тенісний клуб знаходиться хоч і в межах міста, але дістатись туди можна або власним транспортом, або пішки. Вирішили взяти таксі. Прибули на місце завчасно. Ще при в’їзді на територію комплексу відчуваєш елітність заходу. На стоянках – блискучі іномарки вищого класу. Ніяких середнячків. Одразу ж, ми вирішили переконатись особисто щодо відсутності квитків і вирушили на пошуки тітоньки з омріяними квиточками. Як такої, каси в ТК «Прем’єр» не існує. Усім завідує адміністратор комплексу. На наше єдине питання ми отримали  негативну відповідь. Квитків вже немає, але сказали, що можливо ще з’являться і треба почекати. Але тих, хто замовив їх і не забрав, не знайшлось. Проте, я не втрачала оптимізму і залишати свято не глянувши хоч одним оком, не збиралась. Для мене, Кубок Девіса – це щось нове. Це абсолютно невідомий мені турнір. Невідомі правила, спротсмени, навколотенісні персони, формат змагання і, нарешті, глядачі, які створюють атмосферу заходу. Це цукерка з невідомим тобі смаком та начинкою. Мені було з чим порівнювати і я хотіла якнайбільше дізнатись і побачити. До початку ще була година і ми з А. обстежували місцевість. По території сильно не розгуляєшся, бо майже всю будівлю охоплює глядацька трибуна з трьома кортами. Все це відгороджене стіною з двома дверима. Ми гуляли в холі. Я розуміла, що високі хлопці спортивної статури і у відповідному одязі – це саме і є тенісисти. Їх обличчя мені були зовсім незнайомі. Така сама ситуація була і з іншими солідними мужчинами в ділових костюмах. Я здогадувалась, що це, напевно, якісь поважні гості, можливо чиновники чи спонсори. Також навколо снували юні тенісисти в одязі з лейблами відомої компанії. Вони брали автографи у високих спортивних хлопців, фотографувались з ними, а потім козенячились один перед одним, хвастаючи підписами важливих для них людей. Єдиною знайомою людиною був ніхто інший як Олежка Мейданович Бабаєв. Спочатку у мене було таке відчуття, наче я на чужому святі. До того ж, без квитка. Знаєте, це, як наче ти не вивчив домашнє завдання на урок. Просто стоїш і кліпаєш очима. Я постаралась швидко розігнати ці дурні думки і просто уявила, що я вже сто раз була в компанії всих цих людей на таких змаганнях J Тим часом квитки не з’являлись, а бажаючих на них вже стало більше. Через певний час, нам все-таки вдалось зайти до залу. Матч між представником України Олександром Долгополовим та Лукашем Лацко зі Словакії вже тривав. Я нічого не розуміла в правилах. Для мене дивним було те, що за двома гравцями і одним жовтим м’ячиком спостерігає так багато суддів! По троє з кожного торця, по одному на лініях, плюс біля сітки і головний суддя! Наш Сашко Долгополов програвав сет. Це вже потім, після всього турніру я підчитала інформацію, що він грав з травмою, яку отримав на відкритому чемпіонаті Австралії неділю назад. А ще я дізналась багацько всього про теніс та нашу збірну, про самого Сашка. Ви знаєте, оця дурна ситуація, коли ти нічогісінько не тямиш, вона стимулює до заповнення прогалин. Тепер я знаю, шо Сашко Долгополов – крутий чувак в тенісі. Він такого ж віку як і я, а вже досяг величезних висот. Увійшов до чвертьфіналу  на відкритому чемпіонаті Австралії. Його батько – перший його тренер. Начитавшись інтерв’ю з Долгополовим, стає зрозумілим, що він дуже амбіційний спортсмен. Впевнений в собі. Оптиміст. Про сам матч казати нічого не буду. Ви можете все це прочитати в спортивних новинах. А ще ж є і сильні тенісистки в нашій країні! До того ж, за певних обставин, нам потрібно було покинути змагання, не дочекавшись перемоги нашої збірної. А вона таки була наша! Скажу, шо враження від Кубку Девіса, та й від тенісу як виду спорта, у мене – найпозитивніші. На відміну від футболу, ти знаходишся в комфортних умовах. Тепле приміщення, переважно виховані люди. Ніяких тобі лайок та нецензурщини, п’яного угару і шкарлупок всюди. Спортсмени близько до трибун. А в такому комплексі, як «Прем’єр», взагалі можна поплескати по плечу судді чи учасникам турніру. Все для глядачів. Але все ж таки, все ж таки. Бракує живості глядачам, якісь всі прісні. Немає такого драйву, який є на стадіонах. Ніяких інтриг між фанатами. Я відкрила для себе ще один цікавий і захоплюючий вид спорту. Тепер, я стала більше цікавитись новинами тенісу, вивчати наших спортсменів. Це так чудово, коли ти пізнаєш щось нове!

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі