2011. Зустріч із Ліною Костенко

Дата : 17.01.2013
Автор : Крокоділ
2011. Зустріч із Ліною Костенко

Для багатьох Ліна Костенко стала символом сильної, цілеспрямованої та непохитної жінки. Ми ще з дитинства памятаємо її Марусю Чурай та прекрасні, з глибоким сенсом вірші. Коли я дізналася, що буде тур-презентація нової книги Ліни Василівни, то одразу ж вирішила, що повинна побачити її і почути поради та настанови, які, як я думала, вона може дати. І я не помилилася, але все своєю чергою.... Моя мрія про відвідання цього вечора майже була недосяжною, як це виявилось, адже перша проблема з якою ми зіштовхнулися (ми – я і моя сестра)  – квитки, вони хоч і були безкоштовні, але дістати їх майже було не реально... Дякуючи сестриному характеру і наполегливості ми отримали омріяні запрошення!

І ось цей день, з самого ранку я у Києві, гуляю по місту з перечуттям свята. Свята душі та розуму!!! До театру ім. І. Франка ми прийшли завчасно, нашому подиву не було меж – було таке скупчення людей біля будівлі, що ми ледь-ледь проштовхнулися до входу. По дорозі до дверей нас зупиняли люди і просили продати свої запрошення. Сума за одне запрошення сягнула 300 гривень, але ми були непохитні, адже це була мрія! Шкода було деяких людей похилого віку, які так сподівалися потрапити всередину театру. Зайшовши до будівлі, ми побачили ще не велику кількість людей та хаотичний кіоск з продажу нової книги Ліни Василівни. Купивши книгу, ми пішли до входів у залу. Дивилися на фотографії акторів у холі і пересічних людей, що потроху збиралися. Особисто мені було дуже незвично знаходитися у такому товаристві, так як ось поруч стоїть Остап Ступка, за декілька кроків відомі журналісти, політики. Про них я теж скажу ще пару слів, але далі.

Якщо говорити про людей, які відвідали цю подію, то вони не різнилися дуже сильно – основна маса це інтелігенція: актори, видавці, літератори, просто ідейні люди, які ще з радянськіх часів боролися за свої патріотичні переконання, а також ціла низка політиків на чолі з Ю. Тимошенко. Цікаво, але її присутність на цій події зал сприйняв позитивно, майже одностайно. Це проявилося у її зустрічі у залі – вона прийшла одна з останніх, і коли заходила до зали (місце в неї було на бельєтажі), увесь зал піднявся і кричав: «Юля». Більш спокійні – просто аплодували. Тільки  одна жіночка, як виявилося головна редакторка якогось українського журналу, нажаль назви не пам’ятаю, була обурена цим. І весь вечір з глибокою ненавистю говорила і буркотіла про неї. Деякі вважали прихід таких людей, як піар-хід. Особисто мене дуже вразило те, що у залі не було ЖОДНОГО представника діючої влади, жодної посадової особи. Але це нікого й не засмутило. У всіх інтерв’ю Ліна Костенко говорила, що вона хоче, щоб на її зустрічі приходило якомога більше молоді. Нажаль, у Києві цього не було. Ми сиділи у партері, і не озброєним оком можна було перерахувати молодих людей, але це, мабуть, через проблему «зайвого запрошення».

Ще за декілька хвилин до початку всі присутні могли побачити жінку, яка з-за полотнища дивилася у залу – так, це була ВОНА!!! Всі одразу ж почали аплодувати. І ось початок. На сцену виходить Іван Малкович – також видатна постать на сучасному етапі, і як виявилося, просто гарна людина. Він говорить вступне слово, каже про важливість і унікальність цієї події, адже не кожен день легенда української поезії зустрічається у такому відкритому діалозі з людьми. Після його вступного слова вийшла сама Ліна Костенко, і зал вибухнув – усі встали і дуже сильно аплодували. Вона почала говорити і все затихло. Адже хотіли почути кожне слово сказане нею. Спочатку вона почала говорити про якісь, на той час, незнайомі мені речі, тільки потім, я зрозуміла, що вона говорила словами головного героя своєї книги. Дуже вразило те, що на пропозицію сісти (на сцені стояли 3 столи зі стільцями), вона категорично відмовилася і це у свої 81! А вечір йшов майже 2 години. Про що вона тільки не говорила: і про сучасну владу, і про проблеми освіти, міграції, патріотизм, згадувала дисидентські роки. Вона про все на стільки гарно говорила, настільки точно та красиво, що увесь зал просто зачаровувася і дуже часто її слова зривали овації. Зрозуміло, що також поетеса читала свої вірші. Це було теж неперевершено. Дійсно, видатна жінка, і ніколи не скажеш, що їй уже стільки років, адже її розум і слово куди гостріше, влучніше, ніж у нас – молодих. Нам треба вчитися у таких людей. Все це було у першій частині.

Друга частина була у формі діалогу – кожен міг написати питання, а вона на них відповідала. Перед цим їх продивлялися Іван Малкови та її дочка. Серед питань були як і дуже цікаві, так і ті, які ну ні в якому разі не відповідають компетенції Ліни Василівни. Але що дивно, вона старалася відповіда на усілякі. На цьому вечері Костенко мені відкрилася ще як особистість з дуже гарним почуттям гумору і яка йде у «ногу з часом». І це так все вражало!!!! Он скільки пройшло з того моменту часу, а емоції переповнюють мою душу. У перервах між відповідями та питаннями виступали запрошені гості, які співали пісні на слова Ліни Костенко. Особисто мене дуже вразила Ольга Богомолець – її співом та емоціями. Після всього цього почалася автограф-сесія, яка по розкладу повинна була бути десь півтори години. Люди вистроїлися у величезну чергу, так як в нас місця були непогані ми потрапили десь у саму середину. Спочатку здавалося, що черга пройде швидко, але виявилося все зовсім не так... Ми, які були у середині….ледве встигли на останній потяг метро, але все одно це було варте того! Цікаво було те, що спочатку усі стояли у єдиній черзі – і політики, і люди, але через деякий час, коли всі побачили, що черга багатогодинна, одразу наші можновладці зі своєю охороною «полізли» на сцену. Хотілося б зазначити (не зважаючи на ваші негативні бурмотіння під час прочитання цього), що тільки Арсеній Яценюк відстояв разом з усіма людьми і пройшов за своєю чергою через три з половиною години. Була можливість поспілкуватися з такими особами, і у кроткому діалозі одразу ж було видно, що він дуже інтелектуальна та вихована особа. Вже коли усі люди почали втомлюватися, увесь цей натовп почав співати патріотичних пісень. Це так підіймало дух!!! Заводив та, у деякій мірі, смішив нас ще один народний обранець Олег Ляшко, який співав голосніше за всіх та витанцьовував на сцені.  Йому треба було йти у актори)))). О пів на дванадцяту ми з Лілею дочекалися своєї черги. Радість була безмежною, особливо у сетри, так як ій ще вдалося сфотографуватися з Ліною Костенко. Вражала усіх витримка і самої поетеси – стільки годин підписувати книжки та ще й у такому поважному віці. Після отримання очікуваного автографу ми швиденько побігли до метро, а потім на вокзал. Ще довго в потязі ми не могли заснути, адже стільки емоцій і все в один день, навіть вечір. Все обдумувалося і переварювалося у наших головах.

Думаю ця «зустріч», подія у моєму житті змінила певні принципи та переконання, а це говорить про те, що саме спілкування, навіть таке, з видатними та дуже розумними людьми, впливає на нас позитивно. А змінюючи себе, ми змінюємо оточуючий світ. А це так необхідно зараз нам – українцям!

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі