16.10.2010. Друга поїздка в Андріївську школу-інтернат. Чешка

Дата : 22.09.2011
«…посмотри как носится смешная и святая детвора..» (с)

Ці слова будуть, мабуть, найбільш вдалими для епіграфу до звіту про поїздку. За вікном темно і сліпить світло фар машин зустрічної смуги. Ми повертаємося додому після другого візиту до дітлахів з Андріївської школи-інтернату(АШІ). Усі везуть з собою додому нові враження, емоції, почуття. Вони у всіх різні і в той же час однакові. Однакові тим, що вони змішані (здебільшого приємні – від позитиву, подаренного дітьми, але і тяжкі, бо все ж це інтернат і життя закинуло дітей до нього не просто так).

Варто відмітити, що в організації цього візиту до АШІ було легше орієнтуватися, оскільки деякі недоліки минулого виїзду ми включили і тепер поїхали краще підготовленими. Вже вранці закупили солодощі та канцтовари для дітей і по обіді виїхали до Андріївки у кількості 8 чоловік.

По приїзду, майже одразу зібралися на полі і ніби вже у звичному для нас порядку розбилися на групи: хлопці у футбол зі страршими, дівчата взяли на себе малечу :)

Гра «Красная лента, синее перо» неймовірно користувалася попитом у малих. Ми охоче підтримували їх ініціативу. Маю сказати, що з погодою нам пощастило вже вдруге і ми погасали від душі. Під вечір, коли стало прохолодно, вирішили піти до актової зали, де одна їз учасниць нашої делегації влаштувала майстер-клас з хореографії для дівчат. Звісно хлопчаки не відставали і в хід пішли акробатичні елементи: колеса, стійки на руках, мостики і багато чого цікавого, що поки не знайшло своїх термінів.

В такому дусі пройшло пару годин і настів час для вечері. Нас запросили до їдальні. Дівчатами пішли допомогти накрити на стіл. Одразу ж визвалося чимало бажаючих допомогти і всі вони були найменшенькі. Ділимо гостинці на всіх і сідаємо за столи.

Не можу не згадати про те, що нас частували манною кашею. Востаннє їла її в дитсадку, як і половина наших. На додачу пиріжки і чай. Закусили цукерками і печивом. Надворі стрімко вечоріє і ми маємо відїжджати. Прощання як завжди трохи сумне і поспішне. Діти повідомили, що чекатимуть нас наступного разу. Висловили і побажання, щоб наступний раз настав якомога скоріше.

Будемо сподіватися, що так і буде!

З вірою в краще! чи як? )

P.S. Wglife висловлює подяку полтавському сайту “Студклуб” в особі Юри і Ksu за надану допомогу.
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі