Третя поїздка в Андріївську школу-інтернат.

Дата : 22.09.2011
Третя поїздка в Андріївську школу-інтернат.
Знову їхати в Андріївку збиралися давно, але все ніяк не випадало нагоди. То хтось був на роботі, то хтось не був… Але поїхати без головного ідеолога і натхненника Чешки ми не мали ніякого морального права. А в неї вихідний випав на понеділок. Як наслідок, у цей день в напрямку Нових Санжар з Полтави вирушило четверо людей. Дорога туди запам’яталася хіба що імпровізованою міні-екскурсією, яку влаштував нам водій лайнера Дюша. Кільканадцять хвилин ми кружляли вздовж чорних полів, на яких замість озимини «сходили» вишки для видобутку й розробки корисних копалин з надр нашої неньки України.
Трохи покатавшись по теренах Новосанжарського району, прибули на місце. І якраз на обід, тому прихоплені солодощі були дуже доречні. Наш приїзд порадував більшість малечі, адже замість самопідготовки чи виховної години завуч дозволив їм побавитися з гостями. Я змушений був віддуватися за всіх і ганяти м’яча з хлопаками, які не приховували свого розчарування, що у нас цього разу далеко не повний комплект і можливості нас «взути» нема. Довелося пообіцяти, що ми скоро виправимося. Ну й покопати трохи м’яча за компанію.
Дівчата проводили час з меншою групою. Хтось ганяв у квача (прозваного дещо пізніше з певних причин еротичним), хтось малював на асфальті незатійливі малюнки. Комусь було цікавіше посмалити цигарку за рогом. Синдром дорослішання в дії. Тут хотілося б зробити невеличкий відступ. Не так давно довелося читати в Інтернеті статтю, де розповідалося про порушення, наявні в Андріївській школі-інтернаті. Про все казати не буду. А от серед іншого йшлося, що дітей б’ють. Висловлю особисто своє бачення: діти не виглядають заляканими, тому закиди щодо застосування фізичної сили бачаться надуманими.
Ось так і промайнуло півдня, під кінець якого дівчинка Свєта змусила мене трохи задуматися над життям, охрестивши «батьком тьоті Ані». Ближче до вечора Дюша подав до воріт свого залізного монстра й ми, попрощавшись з дітьми, з якими кожного нового разу прощатися стає дедалі важче, попрямували додому. Сподіваюся, що наступного разу вдасться вибратися ширшим колом і приділити дітям більше уваги. Приєднуйтесь!!!
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі