08.10.2014. Борисов. Білорусь-Україна 0:2

Дата : 16.10.2014
Автор : Крокодил
08.10.2014. Борисов. Білорусь-Україна 0:2

Після того як збірна України пролетіла з ЧМ та, як результат отримала довгу перерву у офіційніх матчах,думаю усі активні вболівальники, не просто хотіли, а мріяли про початок відбору до чемпіонату Европи. Отримавши, на мою думку, цікаву групу наш перший виїзд препав на Білорусь, і не поїхати туди, було просто гріхом! 

Хоч виїзд до Білорусії найкоротший за відстанню, але він точно не є найлегшим.Ще до початку виїзду почали надходити тривожні дзвіночки, що можуть виникнути проблеми не тільки з проходом на стадіон, а і з попаданням у саму країну. І уже за день до матчу вони підтвердилися:в інтренеті масово стали з'являтися повідомлення щодо непропуску наших співвічизників на територію Білорусі.Деякі джерела,взагалі, друкували фотографію внутрішнього паспорта з відміткою про заборону в'їзду. Достовірність таких фотографій викликає певний сумнів,адже згідно з законодавством,паспорт у якому зроблено будь-які відмітки,окрім державних, втрачає свою дію. Якби там не було, але наша полтавська групка пройшла митний кордон без проблем. Та і на самій території "режимної" держави нас жодного разу не зупинили патрулі ГАІ,хоча їх було достатньо.

Щодо самої країни, то вона вразила такими речами: дуже дорогими продуктами харчування, порівняно з українськими - хорошими дорогами,дешевим бензином,захмарним курсом білоруського рубля та не аби якою "советкістю" міст та людей. Проїхавши пару сотень кілометрів дорогами Білорусі, ми так і не побачили придорожнього кафе чи чогось подібного. Подробиці усіляких пригод ви зможете прочитати пізніше.

Вже десь за дві години до матчу  вболівальники стали збиратися біля стадіону. З початком запуску в середину, стало зрозуміло, що цей процес затягнеться на довго, адже огляд однієї людини займав  не менше 5 хвилин. Не допускалися до трибун люди з розами з написом «Слава Україні»+ інші написи, які не сподобалися конкретному омонівцю, людей просто відправляли до камер схову( одна на увесь стадіон). Стікера вилучалися, кожен сантиметр банера доглядався дуже прискіпливо. На питання : «Что это за крест? Кельтский что-ли?»( мова йшла про банер і силует  пам’ятника загиблим козакам), тільки пробувала пояснити про місто, але їх знання про Україну надмалі...Полтава, для того чоловіка-омонівця, маленьке західне містечко...Після дискусії, «попросили» показати фото з фотоапарату. Але слава Богу пропустили. Атмосфера на стадіоні була дуже гарною і дружньою. За увесь матч багато перекличок з трибуною білорусів, серед яких і народні хіти про путіна, і дружні заряди та і пісні. Цікавим фактом, як для мене, залишається те, що центральні  сектори підтримували майже усі переклички, навіть про путіна, а ось на «Слава Україні- Героям Слава» реагували свистом...  Дуже порадувала кількість приїжджих українці, які заполонили не лише три трибуни, але були помітні майже на всіх, що створювало атмосферу домашнього матча.

Будь-який вболівальник може сказати, що матч для нашої команди не був негким зовсім, гра не йшла, моментів майже не було. Але нащастя на прикінці матчу футболіст збірної  Білорусі Мартинович зробив нам подарунок-автогол. Після чого наші трибуни просто зриваються від радості, запалюється фаєр, але його швидко тушать. Починається полювання на фанатів зі сторони правохоронних органів...Успішна кінцівка – ще один гол, але вже нашого хлопця Сидорчука, що приводить українські трибуни просто в екстаз. Команда дякує вболівальникам, підходячи до трибун+ Хачеріді та Ротань кидають в задоволенний натовп свої футболки. Після гри українців швиденько випускають з трибун, але йде втрата часу на камерах схову: дідусь з дувчиною пробують видати речі сотням людей. Процес затягується, і деякі не встигають на електричку до Мінська.

Як би там не було виїзд -це круто! Наступного разу не переживайте за гроші, не бійтеся перешкод, а просто рушайте!

До нових зустрічей!

Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі