2011.05.21 Львів. Карпати - Ворскла

Дата : 20.09.2011
Вирішальний матч сезону припав на останній тур. Ситуація, що склалася у турнірній таблиці, дозволяла не дивитися на конкурентів. Все залежало від нас самих. Враховуючи, що гра мала відбуватися у Львові, розраховувати на велику кількість виїздюків було марно. Так в принципі і сталося – на гостьовому було всього 15 полтавчан (і все ж – це наймасовіший виїзд на «Карпати» за останні роки…). Ще були присутні гравці «дубля», але вони мовчки лузали насіння весь матч.

Багато хто говорив про можливий «договірний» характер цієї гри. Судячи з подій першого тайму можна було навіть повірити у ці здогади. Гра практично без моментів. Господарі намагаються завести своїх футболістів. Ми намагаємося докричатися до наших у перервах між львівськими зарядами. Тайм добігає до кінця і тут слідує подача від Селіна і білорус Осипенко в падінні забиває головою!!! Обожнюю такі м’ячі!! Суперважливий гол. Перерва.

Друга половина гри продемонструвала одне – якщо «договірняк» і був, то більшій частині гравців «Карпат» з Кожановим на чолі про це нічого не сказали))). Нажаль господарі добряче притисли ворсклян до воріт і дуже швидко вирівняли рахунок (Кожанов). Одразу ж слідує пеналь у наші ворота, але Величко намертво забирає м’яча після удару Ощипка (Сірьожа, я все прощу!!!). Щоправда відбитий пенальті не став, як часто буває, переломним моментом гри. І вже через три хвилини захисники прогавили все того ж Кожанова – 2-1. Далі більше – ще два моменти: спочатку Батіста б’є повз ворота після виходу сам-на-сам, а потім хтось з господарів ще й влучив у штангу. Куражу на нашому секторі й так не було, а тут такі події на полі… Зарядів не було взагалі. Львів’яни заряджають: «Хуй вам, а не єврокубки», стадіон їм аплодує. А от саме тут і подумалося: «Е нє, братіша, не поспішай». Чим ближче до кінця гри, тим довше футболісти “Карпат” валялися на газоні, кіпер все повільніше вводив м’яча у гру, а в наших практично нічого не клеїлося. Тиск був, але без моментів. 88-ма хвилина. І тут знову як грім серед ясного неба: простеньке закидання вперед верхом стає непосильним завданням для львівської оборони, Янузі випереджає воротаря і забиває такий необхідний гол. 2-2. Ту вже й наші починають затягувати резину. Жовта картка Величку і фінальний свисток. Все, ми в Європі.

Команда радіє в центрі поля. Потім всі йдуть до гостьового, але якихось особливих загальних привітань-обнімань, нажаль, немає. Ну нема куражу і все тут. Особливо р’яних фанатів сірі знімають з паркана. Футболку подарував лише Маркоскі. Нема куражу… Далі нас чекала довга дорога додому. Нічого. Все ще буде.

Вперед, ворскляни! Вперед в Європу! Даєш куражу і фарту!
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі