11.07.2009. Суми. Динамо - Ворскла. Суперкубок.

Дата : 20.09.2011
11.07.2009. Суми. Динамо - Ворскла. Суперкубок.
Якось дуже швидко пролетіло майже півтора місяці після завершення минулого сезону. І ось нас вже чекає нове випробування – матч за суперкубок України проти чемпіона «Динамо». «Ворскла» вперше в своїй історії брала участь у такій грі. Природньо, що дане протистояння викликало суттєвий ажіотаж у Полтаві. Абсолютна більшість фанів добиралася до Сум автотранспортом за власний кошт. Клуб і місто безкоштовно вивезли менше 400 чоловік. Загалом матч на «Ювілейному» відвідало близько 3000 полтавчан. Ми вдруге поспіль били виїзд за клуб на машині. Склад виїзних змінився на 1-го чоловіка, як наслідок місця на третьому ряді крісел поменшало. Внаслідок хорошого настрою і адекватної кількості пива, дорога промайнула весело і швидко. Позитиву додав знак на село Перемога, а також чергове вдале підрізання в одному з придорожніх магазів всім відомого персонажа (цього разу здобуток наступний: морозиво, пляшка вина, запальничка і блок таблеток АНТИДАЇ). Чим ближче під’їжджаємо до міста, тим більше зустрічаємо кордонів на шляху. Щоправда зупинили нас лише раз, переписали номер водійського посвідчення і відпустили. Вже безпосередньо на в’їзді у місто ми побачили як акаби формували колону з полтавських маршруток і басів. Нас таке нещастя оминуло і ми за допомоги одного сумського фана Ворскли безперешкодно припаркувалися на стоянці. Піша прогулянка центром міста не викликала ніяких емоцій: архітектура – 0. Кругом переважно біло-сині персонажі. З годину потинявшись туди-сюди і трохи перекусивши направляємося у бік стадіо.
Перше, що кинулося у вічі в районі арени – велика кількість полтавчан. Друге – графіті, набите на спуску до стадіо (респект авторам!). Без особливого шмону проходимо всередину. Кияни дуже швидко починають заповнювати протилежну трибуну, але: як почали, так і закінчили. Загалом вони зайняли приблизно половину нижнього ярусу. Здивувала відсутність у хохлів банерів (було лише 3 малих банери). Як виявилося це було наслідком «гостинної» зустрічі київських гостей сумськими міліціянтами. Номінальні гості ближче до стартового свистка хай і не битком, але практично заповнили нижній та половину верхнього ярусів. На решітку було вивішено 5 банерів: WGLife, CoGE on tour, GFF, новий довжелезний банер Полтава (чудово виглядав в Сумах, але я так і не розумію де його вішатимуть вдома) і ще одне полотно з написом Полтава на тлі прапору нашої країни. Над проходом на 11 сектор також вивісили 3 невеличких банерки, один з яких мав донецьку прописку. Та дуже швидко на решітці лишилося лише 2 невеликих банери, всі інші наказали зняти через те, що вони затуляють собою рекламу. Добре, що є другий ярус, на якому і розмістили полотна. Плюс додався великий напис «Форца Ворскла». Все, команди вишикувалися і лунає гімн України. Проспівали його погано. За хохлів і сумчан казати не буду, а наша трибуна співала врізнобій. А от з початком матчу, коли споукмен разом з барабанщиком розпочав заводити сектор звичними зарядами, то злагодженість зросла на порядок. Шизіли практично нон-стоп. Місцеві грифони хотіли стрибнути на сектор після того, як там зчинився невеличкий слем… Дикуваті вони якісь. Порадувала відсутність клєтчатих шлємів. Киян почув раз на початку зустрічі. Сумчани – суцільне дудіння з неясними уподобаннями. В цей час на полі точилася рівна боротьба. За перший тайм кияни створили три стопудові моменти, але на щастя не реалізували жодного. Наші ж більше тримали м’яч, але рідко йшли на загострення. Як наслідок – лише один потенційно небезпечний вихід Йована на ворота, нейтралізований захисниками. Перерва. Другий тайм став таймом контрастів, як на полі, так і на трибуні. На початку другої 45-хвилинки ворскляни притисли суперників і створили два 100%-их моменти, але Деспот пожолобив катнути лівіше і влучив у захисника, а удар Сачка відбила стійка. Середина тайму пройшла в рівній боротьбі, а от в останні хвилини домінували динамівці і вже вони мали вирішувати долю трофею в основний час. Нінкович двічі нас простив. На віражі початок і середина тайму теж пройшли добре. Апогеєм стало запалення піротехніки (вроцлавські вогні, дим, фаєри). Виглядало вельми цікаво. Щоправда осередки горіння доволі швидко були затушені бійцями грифону. А от далі почався негатив. Грифони, не виявивши людей котрі запалили, почали в’язати кого-небудь. Їхню увагу привернули люди, які в принципі доволі давно ходять на сектор. Дивно і водночас сумно було бачити, що акабам практично ніхто не заважав в’язати своїх товаришів. Реально ЖОДНА людина не встала за своїх… Далі шиза якось знітилася. Багато хто вирішив, що він вже нашизівся і склали руки на грудях. Все якось звалилося у кузьмічовство. Хоча й воно як не як підтримувало команду і вибух аплодисментів, коли Долганський на останній секунді відбив удар Нінковича, був дуже гучним. Все, фінальний свисток, попереду серія пенальті. Перші 5 ударів залітають у сітку, а от Деспот не зміг переграти спеца по пеналям СаШо. 4-й удар динамвців ледь не відбив наш воротар, але м’яч віл його рук таки залетів у ворота. А Даллку, виконуючи паньоночку, влучив у поперечку. Все, нажаль ми поступилися. Команда у повному складі прийшла до полтавської трибуни і довго плескала у долоні, на що фани відповіли взаємністю. Салют на честь переможця цього разу тільки дратував.
Доки ми єдині, ми непереможні!
Вперед, біло-зелені!
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі