27.09.2009 Маріуполь. Іллічівець - Ворскла

Дата : 20.09.2011
27.09.2009 Маріуполь. Іллічівець - Ворскла
Виїзд в Маріуполь біло-зеленими очікувався з певним нетерпінням, адже більшість і виїзних вперше мала побувати у цьому місті. Дорога пройшла без особливих ексцесів і вже в неділю вранці полтавці дісталися пункту призначення. Частина вирушила відпочивати на морське узбережжя, а частина прогулятися містом. Ближче до матчу пробили маршрут до стадіону. Оскільки до гри залишалося ще багато часу, то не відмовили собі в задоволенні підтримати земляків з кременчуцького «Політехніка», які якраз у цей час брали участь у кубку «Азовмаша», але, на жаль, поступилися в грі за третє місце команді «Червоні крила» з Самари.
Ультрас Ворскла приємно вразили ціни на квитки на футбол у Маріуполі. Від двох до п’яти гривень. На гостьовий мінімально – дві гривні. Таким чином, міф про те, що в Полтаві одні з найдешевших квитків, був безжально знищений.
Хвилин за 30-ть спокійно заходимо всередину. Шмон доволі культурний, представники правоохоронних органів поводять себе доволі толерантно. Всього з Полтави приїхало шістнадцять чоловік. Були мінімальні надії на те, що ближче до гри з Донецьку підтягнеться ще близько десяти полтавців, але вони були марні. Що ж, кожен сам для себе розставляє пріоритети і стежить за їх виконанням.
Хвилин за п’ятнадцять до початку матчу на сектор підтягується сивий чоловік на розі «Ворскли». Згодом виявилося, що це батько нашого півзахисника Олега Краснопьорова, який проживає у Маріуполі. Трохи пізніше підходять також батько і мати Дмитра Єсіна також у символіці нашої команди.
Ми привезли з собою лицьовий банер «White-greenl ife», а також біло-зелений прапор. Також було полотно, на якому розміщувалося привітання нападнику Роману Безусу, який напередодні гри відсвяткував свій дев’ятнадцятий День народження. Голосова підтримка погана. І кількість тут, мабуть, ні до чого. Млява гра команди не надихала зовсім.
Господарі в першу чергу запам’яталися великою кількістю осередків активного вболівання. Дев’ятий сектор спеціально до матчу підготував банер з написом «Павлов і наш герой!». По звуку дев’ятий сектор доволі непогано (можливо тому, що він знаходився найближче до нас). Паузи між зарядами мінімальні, хоча репертуар ексклюзивністю не вражає. Під час матчу пройшло пару перекличок з вісімнадцятим сектором, у другому таймі трохи конфетті і перший куплет і приспів вже культового «Антошки…». Новостворена фірма гладіаторів нічим особливим крім великого і яскравого лицьового банера не запам’яталася. Чутно їх майже не було. Кількість народу на секторі мінімальна (не більше двадцяти чоловік).
Після матчу Павлов не втримався і пішов подякувати дев’ятому сектору за банер, попутно не забувши і про нас. Команда також майже у повному складі кволо подякувала за кволу підтримку. Після матчу нас супроводжують до вокзалу і під пильним наглядом саджають у потяг. Спочатку не відпускали навіть купити поїсти до магазину, який знаходився за двадцять метрів від вокзалу.
Дорога додому також нічим особливим не відзначилася. Так з не найкращим настроєм ми і повернулися додому. Будемо сподіватися, що в майбутньому покращиться як гра команди, так і виїзна активність полтавських фанатів.
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі