31.05.2009. Дніпропетровськ. Ворскла - Шахтар. Фінал кубку України.

Дата : 19.09.2011
31.05.2009. Дніпропетровськ. Ворскла - Шахтар. Фінал кубку України.
Фінал національного кубку у Дніпропетровську вінчав собою надзвичайний сезон. За цей рік зроблено кілька відчутних кроків уперед: команда значно покращила свої результати, 22-й сектор теж явно додав, нарешті налагоджено певний діалог між клубом і фанатами. Величезна подяка всім, хто причетний до цих позитивних змін.
За офіційними даними на матч життя з Полтави вирушило близько 3000 вболівальників. Наймасовіший виїзд в нашій історії. Клуб і місто безкоштовно вивезли менше 500 чоловік. Абсолютна більшість вирушила своїм ходом. Дорога до Дніпра промайнула швидко і з комфортом (респект пілоту нашого транспорту). Прибуваємо у місто і одразу ж пірнаємо у помаранчеве море – кроти всюди. Ближче до центру і стадіо на вулицях починають зустрічатися помаранчево-чорні  і біло-зелені. Люди, які мали стати ядром сектору, прибували трохи пізніше. В час, що лишався до матчу вклалася піша прогулянка і перекус. За годину до початку гри заходимо в АД. Поступово відведені для гостей місця заповнюються. Донеччан помітно більше: вони зайняли практично весь «домашній» віраж. Ми ж підбили три сектори на «гостьовому», а також було кілька активних груп «відірваних» від основної маси полтавчан.
На вихід команд на нашому віражі розгортається банер із зображення орла, який сидить на емблемі, футболістів і ультрас Ворскла та написом «Разом ми сила». Кроти в свою чергу розгорнули композицію з серця, сонця і трьох текстовок. Лунає гімн. Все, почалося! Об’ява складу, враховуючи те, що диктор просто читав список наших гравців, пройшла доволі непогано. В першій половині першого тайму на полі і на трибунах переважали помаранчево-чорні. Бразильці легко тікали від наших і захисники лише за рахунок відчайдушних підкатів і стрибків відбирали у них м’яч. Відбулися переклички Полтава – Донецьк. Кроти текстовкою привітали CoGE з днем народження. А гра тим часом дещо уповільнилася. Переможці кубку УЄФА не змогли сходу переломити полтавчан. За рахунку 0-0 і шаленої спеки команди пішли на перерву.
Микола Петрович видно добряче «попрацював» з футболістами в роздягальні. Вони й перший тайм відбігали, як вжалені, а от у другому взагалі здалося, що у кожного з 11 гравців по два серця. Це була класика британських кубкових поєдинків, коли в одному, окремо взятому, матчі самовіддача і самопожертва можуть побити клас. Проходить лише 5 хвилин від початку тайму, слідує провал у захисті кротів, Маркоскі вривається у воротарський майданчик, б’є, П’ятов тягне, але Вася Сачко в падінні головою добиває таки м’яча в уже порожні ворота. На полтавському віражі масовий екстаз. Те, що там творилося не можна описувати словами. Це було чисте 100%-е щастя. А ще через кілька хвилин видаляють Ферну і перспектива здобуття першого трофею стає ще реальнішою. На нашій трибуні починається те, що дійсно можна назвати ШИЗОЮ. Кузі здіймаються зі своїх місць і включаються у суппорт. Заряди йдуть один за одним («Вперёд!» через хлопки взагалі давав таке ехо, що мурахи бігли по спині…), дими, строб, що пролетів між головами двох акаберів. Під сектор стягувалися нові загони сірих, мабуть призначені для запобігання прориву на поле. Останні 10 хвилин проходили на чистих емоціях. Актуальна на 100% пісня «Разговор со счастьем» тоне у фінальному свистку і вигуку щастя. Все, він НАШ! Команда у повному складі біжить в сторону саме 22-го і на пузі ковзає останні метри від поля до трибуни. Дєспот, Цуррі і Маркоскі залітають на огорожу. Сектор шаленіє і димить. Щасливий хаос. Павлов злітає в повітря. Команда біжить у коло пошани. Нагородження. Настає момент, коли Долганський здійняв кубок над головою – знову у фанатів Ворскли екстаз на трибуні. Гравці несуться з трофеєм до сектору. Знову лунає «Сказка». Фантастика, яка стала реальністю. Коло пошани з кубком. Ми зробили це!
Дорога додому розпочиналася шаленим за красою заходом сонця над Дніпром. Тільки тут починають згадуватися всі знаки, що свідчили про нашу перемогу. Це і «щасливий» талончик Остапа в басі з дому до стадіо; і село Перемога, що трапилося на шляху; і автомобіль «Победа», припаркований біля двору в якомусь селі передом до нас; і магаз «Хороша новина» на в’їзді у Дніпро. Емоції залишилися на Дніпро-Арені. Лишалося лише 100%-е щастя. Клаксоном вітали всі групи біло-зелених, що трапилися на шляху. Переможний дим задимів десь з кілометр траси). В’їжджаючи в рідне місто стало ясно, що воно сьогодні не буде лягати спати. Святкуй, біло-зелена Полтава, святкуй!
Хочеться ще раз виразити подяку всім, хто причетний до цієї перемоги. Окремий респект всім виїздюкам. А найпалкіший респект всім тим, хто складав автору компанію у Сумах і Сімферополі, Маріуполі та Кіровограді, Харкові та Одесі, Луганську і Києві, Донецьку та Дніпропетровську, знову Харкові та Запоріжжі, знову Донецьку і знову Дніпропетровську. Без вас не було б так класно!
Вперед, біло-зелені!
Коментарі
Коментувати новини можуть лише авторизовані користувачі